Ігор Лубківський

Ви готові розплачуватися за чужий бізнес?

03 Apr 08 09:50:37 GMT

Стаття була опублікована в Інтернет-виданні "ДЕНЬ" - http://www.day.kiev.ua/159764/

Ігор ЛУБКІВСЬКИЙ, Тернопіль

Чергові українські вибори знову витягнули на світ Божий давно, здавалось би, забуте питання статусу російської мови. Для тих, хто не може запропонувати нічого іншого для розвитку країни, це стало справжньою «козирною картою», до того вже сотні разів перевіреною в умовах України. І тепер ця карта стала навіть ще «козирнішою» — бо 15 років українізації так і не дали бажаних наслідків. Це, звичайно, свідчить про те, що щось тут не так і щось таки треба змінювати в такому однобокому й не до кінця обґрунтованому підході. Проте це вже завдання для нової влади — тієї, що сформується після парламентських виборів, якщо тільки вона дійсно стане новою. Однак слід з’ясувати для себе, що стоїть за таким можливим упровадженням у життя державного статусу російської мови?

Безумовно, позитивними наслідками цього кроку стане відновлення юридичних прав тих російськомовних громадян, які вважають себе приниженими через неможливість звертатися до державних установ своєю рідною мовою та, можливо, визнання ними держави Україна як своєї, такої, що належить їм, громадянами якої вони дійсно є. А в міжнародному плані — більш позитивне сприйняття України з боку Росії, російської влади та її громадян, у першу чергу тих, хто пов’язаний з Україною родинними зв’язками. Проте це лише одна сторона проблеми, бо цей процес породить і цілу купу негативних наслідків. Українська мова почне витіснятися з ужитку в столиці України — у Києві, який і так ще й досі залишається здебільшого російськомовним. У результаті виникне загроза втрати української мови навіть на Галичині й Волині через те, що єдиною мовою діловодства стане російська як зрозуміла всім, тому весь документообіг із столицею доведеться здійснювати вже російською.

Відповідно, бажання місцевого населення цих західних земель зберегти свою мову викликатиме спротив русифікації, що може призвести до розколу держави вже по лінії Центр — Захід та до певної ізоляції західної України по її історичному кордону. Українська мова поступово почне витіснятися зі сфери міжнародних відносин, що призведе до втрати Україною авторитету на міжнародній арені, зменшить визнання її як дійсно незалежної держави та призведе до погіршення відносин з українською діаспорою, у першу чергу, США та Канади.

Відновлення російськомовних громадян України в правах одночасно буде означати ще більше приниження прав громадян усіх інших національностей, що може спровокувати прояви невдоволення з їхнього боку та, ймовірно, призвести до виникнення місцевих локальних конфліктів. Запровадження російської мови може підсилити відцентрові тенденції на сході країни, спрямовані на розкол держави, тому що якась частина громадян чи політичних сил стане вважати це лише першим кроком до об’єднання з Росією всієї України чи, принаймні, її окремих регіонів. Існує загроза того, що таке вирішення мовної проблеми в Україні з боку Росії чи її певних політичних кіл сприйматиметься лише як перший етап до здобуття наступних поступок — запровадження подвійного громадянства, спільного митного кордону, єдиного економічного простору, спільної валюти та утворення наднаціональних органів управління.

Можливо, це теж непогано й певна частина населення України не мала би нічого проти такого варіанту подальшого розвитку подій. Однак це надто сильно нагадує нам щось інше — те, що вже давно є всього лише якоюсь ностальгією за Радянським Союзом та безглуздим прагненням повернути такий стан речей. Безглуздим тому, що навіть рядові виборці з кожним роком усе краще й краще починають розуміти, що таке повернення до минулого неможливе.

І якщо для сил, які лобіюють свої інтереси, певне ослаблення позицій України в обмін на можливість повноцінного ведення бізнесу як в Європі, так і в Росії виглядає досить непогано, то чи потрібен нам чужий бізнес такою дорогою ціною? Навіть якщо нам усім при цьому обіцяють підвищення зарплати. А яка сьогодні вас особисто влаштувала би зарплата? 100, 200 доларів? Чи, може, 1000, 2000? Чи більше? Та що тепер навіть 2000 доларів зарплати, якщо вже давно, й не тільки в Києві, ціни на житло почали перевищувати планку в 100000 доларів? Скільки часу треба заробляти на квартиру, тим більше, жителю Донбасу, для якого якщо не сьогодні, то вже завтра стане актуальною проблема напівзруйнованих шахтарських містечок, у більшості з яких уже просто неможливо жити? І на скільки тоді треба щорічно підвищувати зарплату, щоби досягнути омріяного рівня хоча би тих нещасних 2000 доларів, доступних тепер середньостатистичному європейцю?

А справа в тому, що ця рекламна фраза «На першому місці все-таки економіка», така приваблива для багатьох, і справді має під собою глибоке психологічне чи, краще навіть сказати, ідеологічне обґрунтування. Бо дійсно відображає всі ті наші уявлення, які жили в нас після розпаду Радянського Союзу — тоді, коли ми всі так дружно, без поділу на Схід і Захід голосували на референдумі за незалежність України. Радянський Союз, яким би він не був, усе-таки мав щось позитивне у своєму розвитку. Звичайно, тепер можна довго дискутувати про те, чи там могли виконуватися такі права людини, як право на свободу слова, але ж на той момент основну масу наших громадян це не дуже-то й хвилювало.

Та й справді, хто знає, що є більшим порушенням прав людини — відсутність свободи слова чи залежність і обмеженість, яка виникає тоді, коли людина не може забезпечити себе й свою сім’ю хоча би найелементарнішими матеріальними благами — їжею й теплом? Це те, що, здавалось, треба було зробити тоді при загальному збереженні гуманістичного спрямування та тих здобутків у соціальній сфері, які вже були досягнуті, повернути людині ту втрачену можливість самій визначати свою долю, яку так наполегливо намагалася відібрати в неї тоталітарна держава, повернути належну їй часточку загальнодержавного майна й дозволити вільно, без обмежень розвиватися в економічній сфері. Це було би чимось схожим на те, чого ми всі так хотіли отримати для себе в ході приватизації за допомогою майнових сертифікатів.

От тільки тепер у це ніхто не вірить, ні в яку рівність можливостей та загальнонародну власність. І якщо для жителя Донбасу це, може й справді, — омріяний рай, то хитромудрий західняк давно вже встиг розчаруватися в такому раї, давно звик бачити в такому суспільстві свої недоліки. І знову ж таки — чи можливий для України саме цей шлях? Чи, може, краще все-таки подумати над тим, щоб використати щось із колишнього радянського досвіду й спробувати відтворити ту мрію, яку нам свого часу так і не вдалося реалізувати й поставити на зовсім іншу ідеологію? Ту ідеологію, яку нам усім разом ще тільки треба буде створити, хоч її перші паростки почали народжуватися вже зараз.

№49, субота, 25 березня 2006

Жива і вічна душа народу

20 Mar 08 09:09:45 GMT

Автор: Іван ШПИТАЛЬ
Джерело: Українське слово, www.vox.com.ua

На Донбасі (та й чи тільки!)... одна усна заява батьків —

і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків.

Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами?

Обов’язково — німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної.

(Із листа Василя Стуса до Андрія Малишка,

депутата Верховної Ради УРСР, від 13 грудня 1962 р).

ЯК ЧАСТО вони повторюють: «так історічєскі сложілось«. Склалося, справді, історично. Але чи хіба само по собі? Хіба не з волі (свавілля) Олексіїв, Петрів, Єлизавет, Катерин? Найглибший і найоб'єктивніший наш аналітик Тарас Шевченко всі наступні лихоліття України, усі її найтяжчі національні катастрофи й трагедії пов'язує з переяславською поразкою 1654 року. Це першопричина тієї жахливої фізичної й духовної чорнобилізації, кажучи сучасною мовою, яка спіткає українців після Богдана.

Саме з ініціативи Богдана почалася в Україні московська присутність. Царським наказом від 20 січня 1654 року «по челобитию гетмана» було призначено в Києві воєводою князя Куракіна з трьохтисячним військом. Та вже через три роки воєводи з царськими військами були не тільки в Києві, а й у Чернігові, Переяславі та Ніжині (Див.: Олена Апанович. Українсько-російський договір 1654 р. Міфи і реальність. — К.: Ватра, 1994. — С. 80).

Оцінюючи становище, у якому опинилася пост-Богданівська Україна — велика фізична й духовна руїна, — Шевченко гірко докоряє Хмельницькому:

Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже…

Після полтавської трагедії 1709 року московська військова присутність в українських містах подесятерилася. Московська влада, грубо ламаючи одвічні українські традиції, почала відбирати від українців органи самоуправління, ненастанно насаджуючи свої кадри. Перебираючи до своїх рук промислове виробництво в Україні, Московщина запровадила практику примусового переселення українських спеціалістів на свої терени. Так, у ХVIII столітті в Московщину було вивезено силоміць найкращі ткальні разом з майстрами. У такий же спосіб було підірвано в Україні скляний та порцеляновий промисли, а також цукровий, виноградний, тютюновий тощо.

Практику білих асиміляторів непорівнянно удосконалили асимілятори рубіново-охрові. Тільки за сорок радянських років в Україну переселилося більше шести мільйонів росіян. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років ЦК ухвалив постанову, якою передбачалася масова заміна керівних кадрів в Україні, — це постанова від 14 березня 1932 року. Її виконання було доручено П. Постишеву. Вже через десять місяців цей кремлівський опричник звітував: із 120 тисяч членів і кандидатів КПУ виключено 27,5 тисячі. Він привіз із собою 13 тисяч «московських кумів» — на посади парторгів, голів контрольних комісій, секретарів райпарткомів та інші ключові посади. У такий спосіб було «зміцнено» 643 політвідділи, 202 політвідділи радгоспів (Правда. — 1933. — 24 листопада).

Недремне око Кремля особливо пильно стежить за Україною в голодні роки: 1921—1922, 1932—1933, 1946—1947… Аякже, момент! Саме час заселяти вимерлі українські міста та села вихідцями з Росії! Наведу уривок із листа Й. Сталіна до Л. Кагановича від 11 серпня 1932 року — листа, мало кому відомого навіть з істориків, а не тільки широкому загалові.

«…Найголовніше тепер Україна. Справи на Україні геть кепські. Погано по партійній лінії. Кажуть, що в двох областях України (здається, у Київській та Дніпропетровській) близько 50-ти райкомів висловились проти плану хлібозаготівель, визнавши його нереальним. В інших районах справи, як стверджують, не кращі. На що це схоже? Це не партія, а парламент, карикатура на парламент. Замість того щоб керувати районами, Косіор весь час лавірував між директивами ЦК ВКП(б) і вимогами райкомів і ось долавірувався до ручки. Правильно говорив Ленін, що людина, яка не має мужности піти в потрібний момент проти течії, не може бути справжнім більшовицьким керівником. Погано по лінії радянській. Чубар — не керівник. Погано по лінії ДПУ. Реденсу не до снаги керувати боротьбою з контрреволюцією у такій великій і своєрідній республіці, як Україна.

Якщо не візьмемося тепер же за виправлення становища на Україні, Україну можемо втратити. Майте на увазі, що Пілсудський не дрімає і його агентура на Україні у кілька разів сильніша, аніж думає Реденс чи Косіор. Майте також на увазі, що в Українській компартії (500 тисяч членів, хе-хе) засіло немало (так, немало) гнилих елементів, свідомих і несвідомих петлюрівців, нарешті — прямих агентів Пілсудського. Як тільки справи погіршаться, ці елементи не забаряться відкрити фронт всередині (і зовні) партії, проти партії. Найгірше ж те, що українська верхівка не бачить цих небезпек.

…Поставити собі метою перетворити Україну в найкоротший термін у справжню фортецю СРСР, у дійсно зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати». (Цитований лист разом з іншими листами Сталіна до Кагановича (більше 800 листів) зберігається у Російському державному архіві соціально-політичної історії (РГАСПИ), у фонді Л. Кагановича (ф. 81, оп. 3). Додаток до «Независимой газеты». — 2000. — 1 грудня. Переклад мій. — І. Ш.)

Зрозуміло, що кремлівський Змій Горинич не проминув пожерти і С. Косіора, члена Політбюро ЦК ВКП(б) з 1930 року, генерального секретаря ЦК Компартії України у 1928—1938 роках, і В. Чубаря, голову Раднаркому України в 1924—1934 роках, члена Політбюро ЦК ВКП(б) з 1935 року, і С. Реденса, у 1931—1933 роках повноважного представника, голову Управління ОДПУ України.

Москва-Кремль, що й казати, таки «виправили» становище в Україні. Із трибуни ХІІІ пленуму Виконкому Комінтерну (відбувся в грудні 1933 р. під керівництвом секретаря Інтернаціоналу Йосипа Ароновича П'ятницького) звучало переможно й тріумфально:

«24 січня 1933 р. Центральний комітет ВКП(б) прийняв історичне рішення про зміцнення керівництва ЦК КП(б)У і вирішальних областей України. Це рішення, посилка на Україну секретаря ЦК ВКП(б) т. Постишева, посилка незадовго до цього одного із наших видатних (! — І. Ш.) працівників у галузі сільського господарства т. Хатаєвича, повернення на Україну у ролі голови ДПУ т. Балицького, який багато років спеціалізувався на боротьбі з українською контрреволюцією, бойова мобілізація більшовиків України і насамперед конкретне повсякденне керівництво ЦК ВКП(б) і т. Сталіна, велетенська допомога, надана Україні ЦК ВКП(б) і союзним урядом, привели до того, що протягом якихось 9-10 місяців становище на Україні істотно поліпшилось. План хлібоздачі в 1933 р. виконано достроково — 6 листопада. Так рано Україна його ще ніколи не виконувала) (ХІІІ пленум ЦККИ. Стенограф. отчет. — М., 1934. — С. 112).

Було б із нашого боку дуже великою несправедливістю, якби ми не звернули увагу на старання «видатного працівника сільського господарства» Менделя Хатаєвича. Ось як оцінив цей «видатний аграрій» хід та особливості хлібозаготівель в Україні: «Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба на смерть. Цей рік (1933-й. —І. Ш.) став випробуванням нашої сили і їхньої витривалости. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну" (Див.: Субтельний Орест. Україна. Історія. — К., 1991. — С. 360).

Та придивімося до постанови ЦК ВКП(б) та РНК СРСР «Про хід хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західних областях» від 14 грудня 1932 року. Саме нею припинено українізацію, яка почалася було у двадцятих роках. Уже на другий день, 15 грудня 1932 року, цю імпер-шовіністичну постанову продублювали Сталін та Молотов у телеграмі ЦК республіканських компартій, крайкомів і обкомів, головам раднаркомів, край- та облвиконкомів. Телеграма вимагала терміново припинити «українізацію» не тільки в Україні, а й у районах СРСР, де компактно проживали українці: Кубань (І млн українців), Курська область (1,3 млн), Воронезька (1 млн), Схід, Сибір, Туркестан (по 600 тис.).

Московська влада зобов'язала партійне керівництво цих регіонів перевести всі україномовні газети, друк, видання на російську мову й до осени 1938 року підготувати перехід шкіл до викладання на російську мову. Жертвами цієї постанови стали не тільки школи українські, а й школи національних меншин: їх попереводили на російську мову викладання. Нагадаємо, що на 1930 рік в Україні працювала 21 тисяча національних шкіл, в тому числі російських — 1600, єврейських — 786, німецьких — 628, польських — 381, молдавських — 141, болгарських — 74, вірменських — 10, грецьких — 16, татарських — 10, австрійських — 3 і т. д. Вони ніскільки не заважали коренізації (українізації).

Ґвалтування неросіян у спосіб етно-психологічного розбою мало цілеспрямований і системний характер. Ось хронологія цього лінгвонасильства.

1938 рік. Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови у школах національних республік і областей».

1938 рік. Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б) України «Про обов'язкове вивчення російської мови у неросійських школах України».

1978 рік, жовтень. Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР «Про заходи по дальшому вдосконаленню вивчення і викладання російської мови в союзних республіках».

1978 рік, листопад. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи по дальшому вдосконаленню вивчення і викладання російської мови в загальноосвітній школі УРСР». Колегія Міністерства освіти УРСР, на виконання постанови уряду, наказів Мінвузу СРСР, розробляє заходи, внаслідок здійснення яких з другого півріччя 1980/1981 навчального року почалося вивчення російської мови у перших класах загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання. При цьому класи, академічні групи з метою поглибленого вивчення російської мови почали ділити на дві групи. Згадали й про досвід білих русифікаторів. Як свідчить в автобіографії О. Довженко, їм, учителям, доплачували до зарплати, «здається, вісімнадцять карбованців — за обрусіння краю». Отож і радянським учителям, як визнала в інтерв'ю «Радянській освіті» (9 грудня 1988 р.) колишній член ЦК КП України, Голова Президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко, «ставки вчителям російської мови в сільській місцевості було підвищено на 15 відсотків».

1979 рік, 22—24 травня. Ташкент. Всесоюзна науково-практична конференція на тему «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів СРСР». Повсюдно почалося розширене проведення російською мовою позакласних і позашкільних заходів — піонерських і комсомольських зборів, тематичних вечорів і вікторин, читацьких конференцій та обговорення російськомовних радіо- і телепередач, кінофільмів та спектаклів. Розгорнувся перехід на викладання мовою «старшого брата» усіх предметів у школах, профтехучилищах, технікумах, вищих навчальних закладах.

1983 рік, травень. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи по поліпшенню вивчення російської мови у загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік».

І одразу ж — український дубляж: ЦК КП України і Рада Міністрів УРСР, Міністерство вищої і спеціальної освіти УРСР у своїх листах ректорам вищих навчальних закладів наполегливо вимагали від них «щорічно встановлювати перелік спеціальних дисциплін, які доцільно викладати російською мовою», систематично інформувати про заходи щодо виконання вищеназваних постанов партії та уряду, наказів Мінвузу СРСР та Мінвузу УРСР. Зірвалася ціла заметіль — полетіли з вищих навчальних закладів у Міністерство освіти доповідні з «переліком спеціальних дисциплін», що їх, виходячи з «доцільности», переведено було на російську мову викладання. Широко інформувалося також «Про організацію кабінетів російської мови та літератури». Так московський лінгвістичний примус став перетікати у малоросійсько-вірнопідданську «добровільність»…

...продовження:

Жива і вічна душа народу

Автор: Іван ШПИТАЛЬ
Джерело: Українське слово, www.vox.com.ua

Чим відрізняється влада московська від влади київської (учорашньої й сьогоднішньої також)?

Московська влада заявляє, що її «головні життєві інтереси» «зосереджені на всій території СНД», що «захист прав» росіян («русскіх») «становить основу національної безпеки» Російської держави. І не просто заявляє — вона послідовно обстоює права свого етносу! Навіть тоді і там, де тим правам ніхто й ніякою мірою не загрожує! Хоч би й в Україні.

Українська ж влада до подібного сентименталізму ніколи не опускалася й, схоже, навіть не помишляє опускатися. Мільйони, десятки мільйонів українців, навіть проживаючи компактними масами, скажімо, в Російській Федерації, не чують українського слова, української пісні, не знають Правди про свою етнічну Батьківщину. Діти російських українців виховуються на чужих морально-етичних цінностях, як правило, ворожих до України. Діаспорний генофонд українців гине у нас на очах, а наші солом’яні патріоти, ці великі народолюбці, дуже принципово прикидають (прицінюються), до кого вигідніше примкнути: до коаліції оранжевої чи до коаліції широкої. Наче олігархи оранжеві пряміші й святіші, та патріотичніші, аніж олігархи синьо-білі!

Не буде нічого дивного та несподіваного, якщо капітал оранжевий, злигавшись, даруйте, у Верховній Раді із капіталом синьо-білим, проголосує за… надання російській мові статусу другої державної! Адже серед десяти проектів, поданих у парламент різними силами, є також і проект, пропонований, вибачайте, нашоукраїнцями! Іншими словами, оранжеві москволюби, ці потерпателі за російську мову, цілком спроможні успішно зігратися в антиукраїнському оркестрі!

І не дурімо самі себе, не втішаймося видимістю перемоги на минулих виборах демократизму та національно-патріотичних сил! Загляньмо у списки партій і партійних блоків: цілковита перемога товстосумів, від яких ані Сходу й Заходу, ані Півночі й Півдню годі сподіватися на духовне оздоровлення!

І чи не забагато я хочу від урядових патріотів-мільйонерів, привертаючи їхню державницьку увагу до духовного голоду українців діаспорних, коли вони не бачать, а головне — не бажають бачити лінгвоінквізиції, яку великодержавні шовіністи чинять над українською мовою на одвічно українських землях, тобто під самісіньким, даруйте, носом тих-таки «щирих патріотів»?

Щоправда, їм сьогодні не до мовних проблем Слобожанщини, Сходу та Півдня! Вони відходять від шоку. Ну, справді! Так величалися, так вірили у переможну силу (кожен свого!) окремо взятого полковницького пернача — і раптом такий провал! «Непатріотів» із низів прикро, боляче вражало політичне розшарпанство, хуторянська амбітність партійних вождів і вождиків. За всі роки Незалежности ще не було такого суспільного розбрату та самоїдства, як перед минулими парламентськими виборами! І що найтяжче та найприкріше: здається, ніхто так злобно не в’їдав, не вилив стільки чорноти, як «любі друзі», дошкуляючи… ні, ні, не реваншистам, а тим, хто ще вчора підсаджував їх на владну драбину! І вистрибували, як заєць на галявинці, і в’їдали, як моська із дерези. Отож і одержали: народ не прощає зради. Не прощає зради Шевченкового заповідального: «Добро найкращеє на світі, // То братолюбіє».

Нині українську центральну владу щільно і густо, як омела вербу або осокорину, обсіли сиділки та гляділки: всілякі радники та порадники, нерідко із виразним запашком явного антиукраїнства. І зарубіжні громадяни — також. Неавторитетні вдома, ці «регенти» авторитетно радять українцям! І чого тільки не радять: і на «широку коаліцію» орієнтують, і на децентралізацію влади та посилення ролі місцевого самоврядування…

Посилення ролі місцевого самоврядування — річ, звісно, хороша. Але за єдиної умови: за наявности чіткого й усвідомленого розуміння необхідности державної єдности, єдности загальноукраїнських національних інтересів! Ослаблення ж ролі Києва за умов не подоланої ще примарної (антиконституційної!) ідеї сепаратизму означає не що інше, як потурання ініціаторам сіверськодонецького збіговиська розкольників, так зопалу амністованих Києвом!

«Президентські вибори розкололи Україну. Парламентські поглиблять цей розкол?» — запитала кореспондентка «Новой газеты» Віктора Януковича. Той відповів: «Ми повинні надати набагато більше прав регіонам не на словах, а на ділі. І треба почати роботу над прийняттям законів про федеративний устрій держави. Тоді кожний регіон буде розвивати ті напрями і в економіці, і в культурі, які дають йому переваги перед іншими регіонами».

Кореспондентка: «Ідея федералізму вперше була озвучена під час революції на з’їзді у Сєверодонецьку (так в оригіналі. — І. Ш.). Досі Генпрокуратура розслідує чотири так звані «справи про сепаратизм». Не боїтеся, що після таких ваших висловлювань з’явиться п’ята справа?».

В. Янукович: «Ні, не боюсь. Але у цієї ідеї багато противників, і її, швидше за все, доведеться виносити на референдум, як і питання про вступ до НАТО, подвійне громадянство і так далі».

Кореспондентка: «Ви продовжуєте виступати за надання російській мові статусу державної?»

В. Янукович: «Ми повинні розглянути це питання, щоб припинити знущання над людьми. Якщо зможемо в парламенті, значить, у парламенті. Якщо ні, винесемо на референдум. Є другий підхід — прийняття закону, який передбачатиме всі права для регіону, де компактно проживає той чи інший народ: діловодство, медицина, навчання і т. д. Але українська мова не може бути ізгоєм. Ми повинні вміти розмовляти по-українському. Головне, щоб не було насильницького впровадження. Щоб ми не робили ворогів із людей, які розмовляють іншою мовою. До речі, вирішення питання федерального устрою знімає всі ці проблеми» (Новая газета. — 2005. — 10–13 листопада).

Думай, Читачу, думай. Бо патріотам-мільйонерам нема коли думати про подібні «дрібниці». Та й нашу високородну еліту ці проблеми, схоже, не дуже турбують. Кожен, де притулився, там і дрімає: той у Верховній Раді по кілька каденцій додивляється патріотичні сни, той у владі виконавчій справно розписується у відомостях на зарплату, яку не в силі будуть відробити не тільки сини, а й внуки… Ой, хлібе, хлібе, невідроблений хлібе!..

Небезпечне регіональне протиправне самоврядне свавілля, що його заохотив відомий оранжево-синьо-білий меморандум — як всепрощення масового й грубого беззаконня, що творилося під час президентських виборів. Та й до цього всепрощення вимагателі «бо'льшіх прав для рєгіонов» не дрімали. Із превеликою втіхою шовіністична пліткарка писала: «…Розв’язати мовну проблему намагалися на регіональному рівні — відповідні постанови приймалися Верховною Радою Криму, Луганською обласною радою, Севастопольською, Запорізькою та Одеською міськими радами» («SOS». — 2002. — №1 (22). У цьому антиконституційному ділі не відстали й харківські «оранжеві патріоти».

Щоб з’ясувати конкретніше, де, ким і в який спосіб чиниться «іздєватєльство над людьмі», про яке оповістив Росію Янукович, пригляньмося, Читачу, пильніше до тих областей України, де політичне шахрайство збурює мовну проблему. Чи були ті області коли-небудь українськими, чи залишилася там на сьогоднішній день бодай одна українська душа, яка, між іншим, так само потребує свого, рідного, Слова-Звуку, як того потребує й душа російська?! Для цього скористаймося енциклопедичними відомостями (УРЕ) про низку східних та південних областей України. Отже, історико-статистичні дані про:

Ворошиловградську (з 1958 року — Луганську) область. Утворена 3 червня 1938 року. Площа 26,7 тис. кв. км. Населення 2 млн. 777 тис. чол. (1972 р.). Національний склад за переписом 1970 р.: 54,8% українців, 41,7% росіян, 1,3% білорусів, 2,2% інших національностей.

Протягом Х–ХIV ст. ці землі заселяли різні кочові племена. У 1223 р. — монголо-татари.

ХVII–XVIII ст. північна частина сучасної Луганщини (до р. Айдару) входила до Слобідської України, решта території належала Донському козацькому війську.

Дніпропетровська область. Утворена 27 лютого 1932 р. Розташована в середній і нижній течії Дніпра. Площа 31,9 тис. кв. км. Населення 3 млн. 344 тис. чол. (1970). Національний склад: 77,7% українців, 17,2% росіян, 2,7% євреїв, 1,3% білорусів, 1,1% — інших національностей.

У ХVI–XVIII ст. частина території входила до складу Запорожжя, яке поступово заселяли українські козаки. З 40-х років ХІІI ст. до 1593 р. на острові Томаківка (поблизу теперішнього міста Марганця) містилася Томаківська Січ. У 1648 р. в Чортомлицькій Січі (поблизу теперішнього с. Капулівка Нікопольського району) Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького. В урочищі Жовті Води (поблизу теперішнього м. Жовті Води) 19 квітня — 6 травня 1648 р. відбулася битва — Жовтоводська.

14 (25) травня 1709 р. Січ зруйновано. (Згадаймо Шевченка: «петровими собаками», які Україну «рвали, гризли».

У 1734 р. запорожці заснували Нову Січ на р. Підпільній, яку в 1775 р. було ліквідовано, а землі її увійшли до складу Азовської та Новоросійської губерній, об’єднаних у 1783 р. (рік загарбання Росією Криму) у Катеринославське намісництво. У 1797 р. ця територія увійшла до складу Новоросійської губернії (з 1802 р. — Катеринославської).

Запорізька область. Утворена 10 січня 1939 р. Площа 27,2 тис. кв. км. Населення 1 млн. 775 тис. чол. (1970). За переписом 1959 р., в області проживають: 68,2% українців, 26% росіян, 2,5% болгар, інші національності.

З XVI ст. на цих землях почали селитися українські селяни, які тікали від феодально-кріпосницького та національного гніту. У другій половині ХVI–XVIII ст. північна частина сучасної території Запорізької области належала Запорозькій Січі. Південна частина території сучасної Запорізької области у ХV–ХVIII ст. перебувала у володінні Кримського ханства і після російсько-турецької війни 1768–1774 рр. була приєднана (тобто загарбана. — І.Ш.) до Росії. У 1783–1797 рр. територія сучасної Запорізької области входила до складу Катеринославського намісництва.

Херсонська область. Утворена 30 березня 1944 р. Площа 28,3 тис. кв. км. Населення 1 млн. 45 тис. чол. (1971). Національний склад за переписом 1970 р.: 78,3% українців, 18,1% росіян, 1% білорусів, 1% євреїв, 1,6% інших національностей.

У перших століттях нової ери на територію Херсонщини почали переселятися слов’янські племена із Середнього Придніпров’я. В кінці Х ст. північна частина території сучасної Херсонської области ввійшла до складу Київської Руси. З другої половини ХVI ст. до 1775 р. (з перервами) північна частина межиріччя Дніпра та Інгульця входила до складу володінь Запорозької Січі. У 1778 р. засновано Херсон.

Одеська область. Утворена 27 лютого 1932 р. Площа 33,3 тис. кв. км. Населення 2 млн. 390 тис. чол. (1970). Національний склад (за переписом 1970 р.): 55% українців, 24,2% росіян, 7% болгар, 5,7% молдаван та ін.

З ІХ ст. тут жили східнослов’янські племена уличі й тиверці (як ми вже знаємо, українці. — І.Ш.). У Х–ХІІ ст. територія сучасної Одеської области входила до складу давньоруської держави — Київської Руси. У ХІІІ–ХVIII ст. — під владою татар, з кінця ХV ст. — й Туреччини.

Територію Північно-Західного Причорномор’я в кінці ХІV — на початку ХV ст. захопило Велике Литовське князівство. А ми ж пам’ятаємо академіка О. Шахматова: під охороною литовських князів південноруси (тобто українці) в ХІV ст. переходять через Дніпро, просуваються на Полтавщину. У ХV ст. Київське князівство простягається до Дінця і Чорного моря, а в ХVI ст. колонізаційний рух на схід стає на міцні рейки. Південноруси, за О. Шахматовим, стають українцями.

У ХVII–XVIII ст. на території сучасної Одеської области кочували підвладні Кримському ханству Білгородська Орда та Єдисанська Орда.

Кримська область. Утворена 30 червня 1945 р. Площа 27 тис. кв. км. Населення 1 млн 814 тис. чол. (1970). За переписом 1959 р., в області (нині — Автономна Республіка Крим) проживає: 71,4% росіян, 22,3% українців, інші національності.

Привертаю увагу Читача до відсотків українців, які мешкали у шести областях, на яких зупинилися. Найбільший відсоток — 78,3 — припадає на Херсонщину, найменший — на Крим: 22,3. Середній же відсоток українців, які проживали на обширах цих шести регіонів, становить 59,5.

Звичайно ж, за час, що минув від 1970 року, сталися певні демографічні зміни. Як відомо, чітко відпрацьована потужна машина зросійщення діяла бездоганно не тільки до 1991 року (рік здобуття Україною незалежности), а й після, як і по сьогодні. «Кубанізація» Сходу й Півдня України йшла повним ходом. (Кубанізація — термін, який характеризує методи шовіністичного насильства над кубанськими козаками — нащадками колишніх козаків запорозьких; в результаті русифікації нині, за офіційними московськими джерелами, на Кубані мешкає всього… 2 відсотки українців!!!).

Десь із середини 60-х років минулого століття Москва приділяє Україні особливу увагу. Зокрема, на Донбас рине ціла орда спеціалістів (і просто кар’єристів) з Росії, яким в Україні створюється режим щонайбільшого сприяння: їм уготовано керівні посади, для них вибудовуються цілі квартали житлових будинків, школи, дитячі садки тощо. Разом з тим провадиться потужна пропаганда переселення українців Сходу та Півдня України на Далекий Схід та в північні широти.

Якийсь А. Аланов (певно, з національних меншин; представники нацменшин нерідко були ого якими радниками та дорадниками московських шовіністів!) — так, кажу, якийсь Аланов писав: «Сучасна кількість людности південної господарської области (бач, для шовініста чиясь Батьківщина — то тільки «господарська область». — І. Ш.) дозволяє без шкоди «пересунути частину населення до азійської півночі на видобуток там копалин, бо тепер населення там — лише одна особа на 100 кв. кілометрів, отже, вимагає допомоги робочою силою ззовні» (Плановое хозяйство. — 1956. — Червень).

Ось так: у спосіб народозмішування, замовчування та фальсифікації справжньої історії України, приниження корінної нації — українців, посиленої пропаганди расової вищости «вєлікого русского народа» вивітрювали у козацьких степах дух запорозького лицарства, дух волі, дух високої людської гідности та шляхетности! Відступництво від українства, зречення свого роду й народу всіляко заохочувалося високими посадами, зарплатою та комфортністю життя, перспективою кар’єрного зростання. Через це багато хто з українців ставав «русскім», а рідну українську мову переназвав — російською.

Отож, «так історично склалося», що нині «в Луганську немає жодної української школи, а в Донецьку та Дніпропетровську влада закриває останні українські класи» (Див.: Сільські вісті. Відкритий лист Юрія Гнаткевича Олександрові Морозу з приводу 27-річчя самоспалення Олекси Гірника. — 2005. — 8 лютого).

Лідер Партії регіонів та його пособники ненадання російській мові статусу другої державної авантюрно називають «іздєватєльством над людьмі». Як же тоді назвати 350-річне безперервне, люте й нещадне нищення України в Україні?!! Ні для кого не секрет, що упродовж віків українця виховували не на козацькій звитязі, не на лицарській відданості рідній українській землі, а на подвигах та героїзмі «доблєстних россійскіх сіл». Уславляли загарбників та усмирителів Суворова та Потьомкіна, а не звитяжців останнього в Європі світського лицарського ордену — Війська Запорозького Низового з його Козацькою Державою!

І тепер, уже за умов нашої Незалежности, шовіністично налаштовані «патріоти» організовують помпезні «торжества» з приводу чергових календарних дат: загарбання Росією Криму, заснування Катеринослава, Херсона, взяття Очакова тощо. До речі, про Очаків. Археологічні дослідження виявляють там потужні пласти як української, так і турецької культури. Іноді ці культури мають змішаний характер. Що ж до російської присутности, то, крім ґудзиків від московських військових мундирів, інших ознак культури не виявлено.

За планами україножерства, знищенню підлягало все, що нагадувало про український демократизм, про український республіканський дух! Під постійним прицілом перебувала українська унікальність, українська самобутність: історико-культурна, морально-етична, ландшафтна, етно-психологічна, мовна і т. д. Пам’ять про Козацьку Вольницю, як берегиню одвічних українських традицій, було нищено особливо нещадно.

Її дискредитовано у псевдонаукових виданнях, у курсах лекцій з пропагандистських трибун та кафедр у вищих навчальних закладах, у брехливих засобах масової інформації, фальшивих кіновипусках тощо. Нарешті, широкомасштабних методів набуло фізичне нищення українських територій, пов’язаних зі славною історією нашого народу. «Рукотворні моря» позаливали особливо дорогі українському серцю історичні святині, пов’язані із запорозько-гайдамацькими подіями.

Іван ШПИТАЛЬ,
письменник

Козирна карта Віктора Януковича

07 Mar 08 08:40:52 GMT

Ще півтора роки тому, спостерігаючи за бездарно вибудованою виборчою стратегією Віктора Януковича, я дивувався тим грубим помилкам, яких допускалася його команда. Це здавалося дивним і незрозумілим, хоч і не могло не порадувати мене, оскільки його прихильником я ніколи не був. Можливо ці помилки стали наслідком поганого розуміння справжнього стану речей в Україні, а може ніхто і не ставив собі основною задачею саме публічне ведення кампанії.

Проте, як би воно не було – зараз я бачу щось зовсім інше. Вірніше – все те ж саме – але старі помилки вже виправлені, тому напевно все-таки прийдеться ще раз повернутися назад і нагадати, в чому саме вони полягали:

1. Помилка перша – оголошення Януковича наступником старої влади. Цього я не розумів тоді і не можу зрозуміти й зараз – як можна було оголосити про таке наслідництво в умовах, коли колишній президент України підтримкою населення зовсім не користувався? Відповідно воно мало і свої наслідки – все те негативне, що в уявленнях народу асоціювалося з ім’ям Кучми, автоматично перейшло і на його наступника.

2. Помилка друга
– розділ України. Зробивши ставку тільки на її південно-східну Україну, умовно кажучи, «більш зросійщену» частину, він штучно обмежив кількість своїх виборців. Можливо розрахунок тут був і непоганий – бо вибрав він для себе її більш населену половину, але таким чином він відрубав від себе всю іншу Україну, і навіть більше того – протиставив себе їй.

3. Помилка третя – оголошення курсу на стабільність. Навряд чи можна серйозно говорити про стабільність тоді, коли все стабільно погано. В таких умовах напевно все-таки більш логічно було боротися за зміни. Можна – в поєднанні з тією ж стабільністю, тобто еволюційним а не революційним шляхом, у вигляді реформ.

4. Помилка четверта – ставка тільки на Росію. Це ще більше підсилило всі попередні недоліки – поглибило розкол України, обмежило електоральне поле, законсервувало існуючий стан речей і позбавило перспектив щодо можливості наступного розвитку держави.

Але що ми бачимо тепер? – помилки враховані майже дослівно! Тепер Віктор Янукович позиціонує себе представником нової влади (1), навіть незважаючи на те, що цією самою владою вже встиг побувати, який може щось зробити ДЛЯ ВСІЄЇ УКРАЇНИ (2) і який обіцяє швидке впровадження реформ (3) в економічній та соціальній сферах, покращення відносин з Росією та співробітництво з Євросоюзом (4). До того ж – тепер невтомні соцопитування не перестають нагадувати нам про постійне зростання його рейтингу.

Але в основному, навіть якщо таке зростання дійсно є, то пов’язано воно в першу чергу з численними промахами нової влади, про які тепер вже не знає хіба що дитина і тому напевно особливо надіятися на нього не варто. Так може команда Януковича зробила все-таки якісь свої висновки з минулої поразки і тому тримає тепер про запас ще щось, якийсь прихований козир? Така «козирна карта», до того ж вже сотні раз перевірена в умовах України, дійсно є – статус російської мови.

І навіть може тепер вона стала ще «козирнішою» – бо 15 років українізації так і не дали бажаних наслідків. Це звичайно свідчить про те, що щось тут не так і щось тут треба змінювати в такому однобокому і не до кінця обґрунтованому підході. А проте – це вже завдання для нової влади – тієї, що сформується вже після парламентських виборів, якщо тільки вона дійсно ще стане новою. Ми ж поки що обмежимося одним – тим, що спробуємо проаналізувати те, що стоїть за таким можливим впровадженням в життя державного статусу російської мови.

Безумовно позитивними наслідками цього кроку стане відновлення юридичних прав тих російськомовних громадян, які вважають їх приниженими через неможливість звертатися в державні установи своєю рідною мовою та, можливо, визнання ними держави Україна як своєї, такої, що належить їм і громадянами якої вони дійсно являються. А в міжнародному плані - більш позитивне сприйняття України з боку Росії, російської влади та її громадян, в першу чергу – тих, хто пов’язаний з Україною родинними зв’язками. Проте це – лише одна сторона проблеми, бо цей процес породить і цілу купу негативних наслідків:

1. Українська мова почне витіснятися в Києві – столиці України, який і так ще й досі залишається здебільшого російськомовним, в результаті чого виникне загроза втрати української мови навіть на Галичині і Волині через те, що єдиною мовою діловодства стане російська як зрозуміла всім і весь документообіг зі столицею доведеться здійснювати вже російською. І, відповідно, бажання місцевого населення цих західних земель зберегти свою мову буде викликати спротив русифікації, що може призвести до розколу держави вже по лінії Центр-Захід та до певної ізоляції західної України по її історичному кордоні.

2. Українська мова поступово почне витіснятися зі сфери міжнародних відносин що приведе до втрати Україною авторитету на міжнародній арені, зменшить визнання її як справді незалежної держави та приведе до погіршення відносин з українською діаспорою, в першу чергу – США та Канади.

3. Відновлення російськомовних громадян України в правах одночасно буде означати ще більше приниження прав громадян усіх інших національностей, що може спровокувати прояви невдоволення з їхнього боку та ймовірно призвести до виникнення місцевих локальних конфліктів, вимог введення регіональних мов та до розвитку федералізму.

4. Впровадження російської мови може підсилити відцентрові тенденції на сході країни, спрямовані на розкол держави тому, що якась частина громадян чи політичних сил стане вважати це лише першим кроком до об’єднання з Росією всієї України, чи принаймі її окремих регіонів.

5. Існує загроза того, що таке вирішення мовної проблеми в Україні з боку всієї Росії чи її певних політичних кіл буде сприйматися лише як перший етап до здобуття наступних поступок – введення подвійного громадянства, спільного митного кордону, єдиного економічного простору, спільної валюти та утворення наднаціональних органів управління.

Тому навіть якщо введення російської другою державною мовою призведе до зняття конфліктів з Росією та російськомовними громадянами, то одночасно воно посилить протистояння з представниками всіх інших національностей, включно з українською, призведе до поступового витіснення української мови зі сфери державного будівництва та зі сфери міжнародних відносин та поступово перетворить Україну в федеративну державу зі слабкими зв’язками з центром та посиленою залежністю від Росії та її політики.

Можливо це теж непогано і якась частина населення України напевно не мала би нічого проти і такого варіанту подальшого розвитку подій. В усякому разі це надто сильно нагадує нам щось інше – те, що вже давно пропагують нам наші українські комуністи і що по-суті є всього-лише якоюсь ностальгією за Радянським Союзом та безглуздим прагненням повернути такий стан речей. Безглуздим – тому що навіть рядові виборці – і то з кожним роком все краще і краще починають розуміти, що неможливе таке повернення до минулого, про що беззаперечно свідчить безупинне і поступове падіння підтримки ними такої позиції українських комуністів з кожними наступними виборами.

А проте – останнє Януковичу і його команді ніби поки-що зовсім не загрожує, і навіть навпаки – як ми про це вже говорили, соцопитування свідчать навіть про зростання його популярності. В чому ж тут річ? Можливо тут є ще щось, вже справді приховане, другий потаємний козир? Він дійсно є – реформування економіки, захист приватної власності і тепер вже навіть – і певний курс на зближення з Європою – в т.ч. навіть і в плані підтримки демократичних та гуманістичних цінностей, про що свідчить хоча би факт включення в список партії Регіонів Ніни Карпачової.

Це здається новим і прогресивним, і таким, чого зовсім нема в ідеології комуністів і на перший погляд дійсно виводить команду Януковича в розряд нових прогресивних партій. І навіть дещо криміналізоване минуле деяких його соратників, та й його самого тут також здається не має зовсім ніякого значення – править же Італією Сільвіо Берлусконі, стосовно якого теж всіляке говорять – і що з того? А проте, цей феномен розкривається дуже просто – треба тільки з’єднати докупи ці дві «козирних карти», про які ми заговорили – і картина зразу ж стає на диво чіткою.

Отож – що буде при впровадженні російської мови в якості другої державної і при загальному спрямуванні на Європу і європейські цінності та на розвиток ринкової економіки? Покращаться відносини з Росією, але сама Україна ослабне і стане не настільки монолітною і незалежною, як зараз. Крім того, з боку Росії це може призвести до бажання отримати наступні поступки, за які, проте, можна буде цілком ще щось «сторгувати» для себе, наприклад знову ж таки в плані ведення бізнесу.

А раз так – то вся ця ідеологія і вся ця політика насправді має лише одне, чітке бізнесове спрямування. Можливо і справді для когось і зовсім непогане – наприклад для робітників чи менеджерів імперії Ахметова, хай навіть це і приведе до певного послаблення позицій України на міжнародній арені. Але напевно, якщо ми тільки дійсно хочемо збудувати сильну і справді незалежну державу, то розвиватися нам треба все-таки іншим чином. І якщо для Віктора Януковича і його команди такий варіант розвитку ситуації і дійсно досить непоганий – певне ослаблення позицій України в обмін на можливість повноцінного ведення бізнесу як в Європі, так і в Росії, то чи потрібно всім нам саме це – чужий бізнес такою дорогою ціною?

Але і це ще не все – можливо є і ще щось, ще якийсь, вже третій козир? Так, він теж є – видима сила характеру лідера Партії Регіонів та знання ним що і як робити далі, після повернення у владу. Це те твердження-лозунг, що на першому місці має стояти економіка, а не політика, що здається знову ж таки зовсім відповідає і напрямку розвитку в сторону європейських цінностей і якраз тому, що всіх нас так хвилювало після розпаду Радянського Союзу. А проте? Яка особисто Вас влаштувала би зарплата? 100, 200 доларів? Чи може 1000, 2000? Чи більше? Та й що тепер вже навіть і 2000 доларів зарплати, якщо вже давно, і навіть не в одному тільки Києві, ціни на житло почали перевищувати планку в 100 000 доларів?

Скільки часу заробляти треба тоді на квартиру, тим більше жителю Донбасу для якого якщо не сьогодні, то вже завтра стане актуальною проблема напівзруйнованих шахтарських містечок, в більшості з яких вже просто неможливо жити, де не завжди є навіть звичайна, не те що гаряча води і де населення однієї тільки Донецької області перевищує 5 млн.? І на скільки тоді треба щорічно підвищувати зарплату, щоб досягнути такого омріяного рівня хоча би в тих нещасних 2000 доларів доступних тепер середньостатистичному європейцю? Кожного року в два рази, чи більше? Чомусь важко уявити собі в ролі такого благодійника пана Ахметова, власника багатьох прибуткових підприємств, бо навіщо воно йому – добровільно позбавляти себе своїх же грошей? А проте і це ще не все.

Річ в тому, що ця рекламна фраза, яка російською звучить «на первом месте все-таки економика» і справді має під собою глибоке психологічне, чи краще навіть сказати ідеологічне обґрунтування. А вся справа в тому що вона і дійсно відображає всі ті наші уявлення, які жили в нас після розпаду Радянського Союзу – тоді, коли ми всі так дружно, без ніякого поділу на Схід і Захід, голосували на референдумі за незалежність України. Тільки справа тоді була не в матеріальних благах – все значно простіше і складніше одночасно. Просто Радянський Союз, яким би він не був, все-таки мав і щось позитивне в своєму розвитку, якусь гуманістичну складову.

Звичайно тепер можна довго дискутувати про те, наскільки там могли виконуватися такі права людини як право на свободу слова, наприклад, але ж на той момент основну масу наших громадян це не дуже-то й хвилювало. Та й справді, хто знає, а що є більшим порушенням прав людини – відсутність свободи слова, чи та залежність і обмеженість, яка виникає тоді, коли людина не може забезпечити себе і свою сім’ю хоча би самими елементарними матеріальними благами, хоча би їжею і теплом, як це було зі всіма нами в перші роки незалежності і як це все-ще багато в чому продовжується і досі?

Тому те єдине, що здавалось треба було зробити тоді – так це при загальному збереженні такого гуманістичного спрямування та тих здобутків в соціальній сфері, які вже були досягненні, повернути людині ту втрачену можливість самій визначати свою долю, яку так наполегливо намагалася відібрати в неї тоталітарна держава, повернути належну їй часточку загальнодержавного майна і дозволити вільно, без обмежень, розвиватися в економічній сфері – якщо в когось і справді виявляться для цього такі здібності. Це було би чимось схожим на те, чого ми всі так хотіли отримати для себе в ході приватизації з допомогою майнових сертифікатів. І це дуже схоже все-таки і на дальший розвиток гуманізму – на відновлення права людини на вільний, нічим необмежений, крім права інших людей, розвиток.

Правда про щось останнє вже не перший десяток років не втомлюється повторювати нам західна пропаганда, от тільки ніхто вже там в них тепер особливо і не вірить ні в яку рівність можливостей і ні в яку загальнонародну власність. І якщо для жителя Донбасу це може й справді омріяний рай, то хитромудрий західняк давно вже встиг розчаруватися в такому раю і давно звик бачити в такому суспільстві свої недоліки. І знову ж таки – чи можливо це для України, саме цей шлях і саме з цією командою, яка так наполегливо береться відстоювати саме ці ідеали?

Чи може краще все-таки подумати над тим, щоб використати щось з колишнього радянського досвіду і спробувати відтворити ту мрію, яку нам в свій час так і не вдалося реалізувати і поставити на зовсім інших людей і на зовсім іншу ідеологію? Не ідеологію українських комуністів, а ту ідеологію, яку нам всім разом ще тільки треба буде створити, хоч її перші паростки почали народжуватися вже зараз…

Ігор Лубківський.
2006 р.

Проблема мови та розвиток української державності

28 Feb 08 18:56:34 GMT

Проблема розвитку української мови за тепер вже майже 15 років становлення української державності все ще так і залишається підвішеною в повітрі, про що свідчить чергове її роздування перед кожними наступними парламентськими чи президентськими виборами. Тому єдиним розумним виходом з ситуації, що склалася, може стати лише одне – усвідомлення того факту, що мова є живим організмом, який постійно змінюється і вдосконалюється так, щоб відповідати реальним вимогам життя, і тому вирішення цього питання неможливе без розуміння його взаємозв’язку з побудовою держави в цілому.

А тут основним каменем спотикання вже на протязі багатьох років залишається лише одне – те, що якась частина громадян, здебільшого російськомовних, будучи громадянами України і далі продовжує вважати себе громадянами давно вже неіснуючої держави – Радянського Союзу, або не має зовсім нічого проти можливого гіпотетичного об’єднання з Росією в її теперішньому вигляді. Звичайно для державного будівництва та навіть і для державної безпеки такий стан речей є якщо не загрозливим, то принаймі цілком неприроднім.

Причинами цього може бути достатньо багато факторів, основними з яких проте є лише два. Перший – це той, що якась частина України ніби-то не впевнена в своєму праві розмовляти російською, а другий – це те, що вони здебільшого і надалі, без будь-яких пояснень, не визнають себе повноцінними громадянами України, особливо навіть не задумуючись над цією проблемою, мовляв просто так вийшло після розпаду Союзу, що вони залишилися тут – і все. Все це, разом взяте, лише підсилює несприйняття такої їхньої життєвої позиції з боку її «української» центральної та західної частин та ще більше посилює протистояння між «двома» Українами.

Як можливий спосіб розв’язання такого протистояння зараз нам знову пропонується ввести російську мову в якості другої державної. При цьому основною аргументацією прихильників такого впровадження двомовності залишається теза про те, що умовна дискримінація за мовною ознакою виключає всю російськомовну общину з числа державотворчих націй України та ніби-то ставить її в нерівне юридичне становище порівняно з україномовними громадянами. Не будемо зараз виясняти, наскільки це відповідає реальному стану справ, зауважимо лише, що в підході до такого твердження зустрічаються дві протилежні позиції.

З одного боку – «українська» частина нашого народу наполягає на тому, що це та їхня держава, за яку вони та їхня пращури боролися на протязі сторіч і в боротьбі за яку український народ поніс багатомільйонні втрати. З іншого – мова йде про те, що вся та південно-східна частина України, яка тепер говорить переважно російською, дійсно в різні періоди історії України заселялася представниками різних народів, переважно росіянами, або народами, для яких російська мова виконувала роль мови міжнаціонального спілкування. При цьому наводяться паралелі з історією розвитку США – державою, яку творили різні народи і де основною мовою стала англійська.

Проте таке порівняння виявляється не зовсім коректним. Перш за все тому – що заселення України проводилося не на настільки безлюдні території, так як це було в США, інакше прийдеться визнати, що українців може спіткати така ж доля, яка в свій час спіткала тепер вже майже повністю знищені індіанські племена. З іншого боку – в такому порівнянні є і ще одне застереження саме стосовно державотворчих позицій. Мова йде про те, що переселенці США приїзджали на ці землі здебільшого добровільно і тому зразу ж вважали цю новоутворену американську державу своєю і саме з нею і пов’язували своє майбутнє, а тому і справді мають повне право вважатися її творцями.

Чи навіть ще точніше кажучи – їм, чи їхнім нащадкам навіть ніколи і в голову не прийшло би таке, щоб не вважати себе громадянами своєї держави, чи, тим більше, вважати себе громадянами якоїсь іншої держави. Але трохи не так було на Україні, де заселення здебільшого проводилося насильно, як це було в часи Катерини ІІ, або іноді і взагалі проводилося на землі, звільнені від українців штучно – як це було після голодомору 33-го на сході, або після сталінських репресій і виселення населення 44-54-го років на заході.

Звичайно тепер, через стільки років, навряд чи можна вважати їх чи їхніх нащадків хоч якось причетними до цього так, щоб вони мали нести за це відповідальність, тим більше якщо вони здебільшого теж просто пасивно використовувалися державною машиною тих часів. Але мова йде про інше – про те, що більшість нащадків цих поселенців в моральному плані все-ще, на відміну від поселенців в США, так і не вважають цю державу своєю.

Тому тут мова мала би йти про якесь моральне визнання чи хоча би примирення, можливо навіть закріплене у вигляді якогось символічного державного акту. І навіть - про спеціальну державну політику, спрямовану на активніше залучення їх до розвитку держави і до усвідомлення своєї ролі в такій розбудові. Але для початку давайте поглянемо неупередженим поглядом хоча би на те, як ця мовна проблема вирішувалася до цього часу і що саме так наполегливо хочуть нав’язати нам далі у вигляді можливого надання російській мові статусу державної …

1. Політика українізації.

Це – якраз та політика, яка продовжувалася останнім часом і наслідки діяльності якої ми спостерігаємо зараз. Серед них є наслідки і позитивні – як от підвищення авторитету української мови та розвиток мови в культурній сфері, але в цілому, якщо ця проблема раз за разом виникає знову, то це свідчить і про те, що нормальної тенденції розвитку все-ще так і немає, тим більше на віддалене майбутнє – оскільки повністю знищити російську мову в Україні все-одно ніколи не вдасться при будь-якій політиці і при будь-якій владі і все-одно ніхто не знає, що робити далі і рано чи пізно цю проблему все-таки прийдеться вирішувати, хай навіть і при іншому процентному співвідношенні кількості громадян, які розмовляють різними мовами.

Тому недоліком теперішньої політики треба визнати те, що вона ґрунтується на тому, що українська мова ніяк не популяризується, не виготовляються словники і підручники – і т.д., але зате вводиться мовою державного діловодства і мовою навчання в школах. Такий стан речей виник через те, що розраховують на перенавчання і українізацію нового підростаючого покоління, пасивно надіючись на його переорієнтацію, але при цьому бояться вживати більш ширших чи більш радикальних заходів побоюючись невдоволення населення російськомовних регіонів країни. Що ж буде, якщо цю політику продовжувати і далі? Тенденції подальшого розвитку ситуації виглядають приблизно так:

1) Продовження такої політики українізації приведе до того, що кількість громадян, які розмовляють українською, дещо зросте, але проблема так і залишиться невирішеною;

2) Все залишиться так, як є і проблема в цілому законсервується на майбутнє з усіма її негативними наслідками, що в той же час буде означати і те, що це може спровокувати і нові кризи в майбутньому

3) Всі заговорять українською?

І якщо тепер порівняти всі ці висновки, то навряд чи ми зможемо серйозно говорити про повністю позитивні наслідки продовження цієї політики, чи про вирішення нею основних наявних на даний момент проблем. Тоді що може запропонувати нам інший шлях?

2. Впровадження російської мови другою державною.

Цей варіант розв’язання всіх проблем вже досить довго і наполегливо, ще з перших років незалежності, пропонується всім нам як ніби-то єдиний реальний вихід з ситуації, яка склалася після розпаду колишньої комуністичної імперії, коли Україна отримала багатомільйонну російськомовну громаду, і тепер він знову кожного разу випливає на поверхню з новою силою при кожній черговій зміні політичної ситуації. Але давайте і тут спробуємо зрозуміти, що стоїть за його можливим впровадженням в життя.

Позитивні наслідки:

1. Відновлення юридичних прав тих російськомовних громадян, які вважають їх приниженими через неможливість звертатися в державні установи своєю рідною мовою.

2. Визнання ними держави Україна як своєї, такої, що належить їм і громадянами якої вони дійсно являються.

3. Більш позитивне сприйняття України з боку Росії та її громадян, в першу чергу – тих, хто пов’язаний з Україною родинними зв’язками.

Негативні наслідки:

1. Українська мова буде повністю витіснятися в Києві – столиці України, який і так ще й досі залишається здебільшого російськомовним, в результаті чого виникне загроза втрати української мови навіть на Галичині і Волині через те, що єдиною мовою діловодства стане російська як зрозуміла всім і весь документообіг зі столицею доведеться здійснювати вже російською.

2. Бажання місцевого населення цих західних земель зберегти свою мову буде викликати спротив русифікації, що може призвести до розколу держави вже по лінії Центр-Захід та до певної ізоляції західної України по її історичному кордоні.

3. Відновлення російськомовних громадян України в правах одночасно буде означати ще більше приниження прав громадян усіх інших національностей, що може спровокувати прояви невдоволення з їхнього боку та висунення вимог щодо здійснення аналогічних кроків і щодо їхніх мов.

4. Впровадження російської мови може підсилити відцентрові тенденції на сході країни, спрямовані на розкол держави тому, що якась частина громадян чи політичних сил стане вважати це лише першим кроком до об’єднання з Росією всієї України, чи принаймі її окремих регіонів.

Тоді тенденції можливого розвитку ситуації на майбутнє будуть виглядати наступним чином:

1) Покращення відносин з Росією та зняття протистояння з російськомовною частиною української громади на сході України.

2) Поступове витискання української мови зі сфери державного будівництва та зі сфери міжнародних відносин та погіршення відносин з українською діаспорою, в першу чергу - США та Канади.

3) Ймовірне зростання невдоволення представників інших національностей, що може призвести до місцевих локальних конфліктів, вимог введення регіональних мов та до розвитку федералізму.

4) Виникнення небезпеки того, що таке вирішення мовної проблеми в Україні буде сприйматися з боку Росії лише як перший етап до здобуття наступних поступок – введення подвійного громадянства, спільного митного кордону, єдиного економічного простору, спільної валюти та утворення наднаціональних органів управління.

За таких умов цілком логічним здається те, що введення російської другою державною мовою призведе до зняття конфліктів з Росією та російськомовними громадянами, але посилить протистояння з представниками всіх інших національностей, включно з українською, призведе до поступового витіснення української мови зі сфери державного будівництва та зі сфери міжнародних відносин та поступово приведе до перетворення України в федеративну державу зі слабкими зв’язками з центром та посиленою залежністю від Росії та її політики.

Можливо це теж непогано і якась частина населення України напевно не мала би нічого проти і такого варіанту подальшого розвитку подій, але якщо ми тільки дійсно хочемо збудувати сильну і справді незалежну державу, то напевно розвиватися нам треба все-таки іншим шляхом. І на ділі ми бачимо, що одна політика так повністю і не досягає своїх цілей, а інша може призвести до послаблення України як єдиної монолітної держави.

3. Творення мови та державності

Тоді напевно єдиним нормальним виходом з ситуації, що склалася, може стати якесь творче поєднання державотворчих та мовних тенденцій розвитку. Власне кажучи, ця проблема теж далеко не нова. Дивним є тільки те, що за стільки років існування української держави, вона все-ще так і не була ніяк вирішена, хоча би навіть в її частковому, мовному прояві.

Чому?

Можливо якимось логічним поясненням тут може послужити хіба те, що українська мова за останніх вже майже 100 або й більше років майже ніколи природно не розвивалася, за винятком хіба що якоїсь певної віддушини періоду перших років комуністичної влади на Харківщині. Тому напевно тим, хто мав би слідкувати за розвитком мови, просто треба зрозуміти те, як такий нормальний розвиток мав би відбуватися насправді і якщо раніше це не вдавалося зробити, то тільки тому, що наші філологи так ніколи такої можливості і не мали.

А проте один виняток з цього правила все-таки був - на Галичині. Зразу після входження Галичини до складу Радянської України в 1944 році тут існувала дуже специфічна українська мова. Вона не була діалектом чи різновидом польської, як про це тепер люблять заявляти російські шовіністи, але в ній була присутня велика кількість специфічних діалектних українських слів, по-суті – окрема назва кожного предмета. Потім всі ці слова, практично на протязі одного покоління, стали відмирати – і тепер вже з них не залишилося майже зовсім нічого. Тому вже тепер українська мова Галичини стала напевно найчистішою в Україні, але зате діалектна галицька мова практично зовсім перестала існувати.

Зараз, чи може трохи пізніше, схожа доля може спіткати інші діалекти української, які все-ще існують – як-от волинський, чи, чого би особливо не хотілося, дуже цікавий і оригінальний – закарпатський. Не хотілося би тому, що вся суть проблеми якраз в тому і полягає, що мова повинна живитися саме діалектними та іншомовними словами і тільки на основі цього може розвиватися те живе утворення, яке згодом стає повноцінною літературною мовою та мовою діловодства і яке в Україні все-ще так остаточно і не сформувалося.

Тому в ситуації, коли українська мова все-ще так і не змогла повноцінно розвинутися, вкрай необхідна державна підтримка діалектних мов, різних регіональних російських мов (кримської, донецької, харківської, навіть одеської – і т.д.) та мов інших народів – польської, грецької, єврейської – і т.д., кожна з яких і повинна бути з одного боку – всіляко збережена, а з другого – повинна стати саме тим джерелом, яке стане наповнювати єдину могутню державну мову.

Проте такий висновок відповідає лише на перше питання нашого дослідження – і то не повністю. Тобто в кінці-кінців дехто може сказати, що це буде такою ж політикою українізації, як і раніше, тільки в її більш творчому вигляді і з законодавчим збереженням діалектних мов та мов інших народів, тому не зовсім вирішує проблему. Але й це ще не все, бо без відповіді залишається інше питання – що робити з державотворчими тенденціями і ставленням до своєї держави тих громадян, які фактично ними себе все-ще так і не визнають? Вихід тут напевно має бути лише один – усвідомлення ними того факту, що вони є таким же потужним джерелом творення держави і мови як і етнічні українці чи україномовні громадяни України.

Тому в цьому плані вся державна політика має бути направлена саме на пропаганду саме такого сприйняття і саме такого способу мислення аж до якогось можливого його законодавчого закріплення. Можливо навіть в конституції в якості закріплення статусу російської чи мов інших народів в якості другої мови на певних територіях – як-от в Криму чи в Донецьку чи в закріпленні їхнього права звертатися в державні установи чи навчатися рідною мовою хоч і залишається незрозумілим, як це можна реалізувати на практиці і чи не буде це все-таки приводити до розвитку сепаратистських тенденцій та до повного витіснення української мови на цих територіях.

Тому до цього питання треба ставитися надзвичайно серйозно і якщо воно і буде прийняте, то можливо одночасно з ним повинні бути прийняті і якісь інші допоміжні акти, які би забезпечували статус україномовних шкіл на цих територіях чи вводили би обмеження щодо скорочення викладання української мови в таких російськомовних школах. Таким чином творчий, активний підхід до вирішення цієї мовної проблеми, якщо тільки ми дійсно хочемо мати справді сильну і демократичну державу, мав би включати в себе кілька основних пунктів:

1. Безумовне визнання, хоча би в моральному плані, тих народів, які своєю волею чи неволею, заселяли землі України за останні 300-400 років такими, що становлять джерела державотворення – без будь-яких поділів та умовностей.
Тобто в цьому плані річ має йти, по-суті, про якийсь акт громадянського примирення, що в свою чергу вимагає і відповідного кроку і з боку представників цих народів – усвідомлення того, що вони прийшли на землі чужого народу, які проте тепер стали їхніми і в цьому плані вони повинні нести рівну з усіма відповідальність за майбутню долю своєї держави.
Результатом цього міг би стати і якийсь символічний законодавчий документ – Акт примирення чи Декларація про співпрацю в розбудові держави. Можливо слушною була би пропозиція про написання нової Конституції України, або про внесення таких змін в існуючу конституцію, в яких би враховувалася вся вищенаведена аргументація.

2. Необхідна законодавчо закріплена підтримка російської та інших мов в плані написання підручників, словників та в плані збереження та підтримки їхніх діалектів, якщо такі є та державна підтримка в відкритті шкіл та створенні класів навчання для представників інших народів, або, якщо це неможливо через малу кількість учнів чи нехватку викладачів – виділення необхідної кількості коштів для забезпечення проведення ними навчання з власної ініціативи, наприклад для проведення приватних уроків чи створення недільних шкіл.

3. Гарантоване забезпечення прав громадян при їхньому зверненні в державні установи. Ідеальним варіантом тут мало би бути те, що кожен громадян України мав би мати право писати звернення в державні установи рідною мовою.
А проте – таке навряд чи можливо фінансово і технічно, тому очевидно тут прийдеться обмежитися якимись певним процентним співвідношенням. Наприклад – що якщо кількість людей однієї національності на даній території перевищує якийсь певний мінімальний процент – то тоді в такі державні установи має вводитися чиновник чи перекладач, який би забезпечував право таких громадян звертатися рідною мовою.

4. Дещо спорідненим є й інше питання, яке на перший погляд мало би бути вирішеним таким же чином – коли в ролі відповідача виступає вже не держава, а сам громадянин України. А проте, виходячи з презумпції невинності, тут має бути застосований зовсім інший підхід – що в тому випадку, коли громадянин України виступає в суді перед державою в якості звинуваченого – то тоді йому такий адвокат, перекладач чи може навіть документальний супровід рідною мовою має бути забезпечений на його вимогу за рахунок держави в будь-якому випадку, незалежно від процентного співвідношення громадян такої національності на тій території, де відбувається засідання такого суду.

5. Необхідне створення та розвиток української граматики в її сучасному вигляді, без будь-яких спроб ускладнити її чи повернутися до такого правопису, яким він міг бути колись давно, державна підтримка створення українських та україно-російських словників та всебічна підтримка розвитку та збереження існуючих діалектів української мови та підготовка таких викладачів української, які би дійсно вміли нею спілкуватися і мали реальний досвід такого спілкування. Для цього можливо є смисл проводити стажування таких викладачі, чи принаймі студентів в різних регіонах України - наприклад з західної України на Донбасі та в Криму і навпаки.

6. Наступним етапом мало би стати створення спеціального органу, який міг би слідкувати за чистотою української мови на телебаченні та використання мови на побутовому рівні – у вигляді написів, табличок та реклами. Можливо частковим вирішенням цієї проблеми могло би стати надання певним мовним центрам чи приватним центрам перекладів ліцензій на право вносити коригування в такі україномовні матеріали або на право здійснення контролю за чистотою використання української мови.

7. Окремою залишається проблема Криму. Звичайно там мають бути збережені основні тенденції, притаманні такій концепції в цілому, але з врахуванням місцевих особливостей. Можливо якимось виходом тут могло би бути введення навіть трьохмовності чи чогось схожого, що і так вже зараз де-юре існує в конституції Криму, якщо тільки це не призведе до розвитку сепаратистських тенденцій і якщо при цьому весь документообіг з центром буде вестися українською. Тому стосовно Криму цю проблему треба буде вирішувати після проведення додаткового обговорення.

8. Для забезпечення розвитку всіх вказаних позитивних тенденцій незалежно від можливих змін політичної ситуації, ця, чи схожа концепція, напевно мала би бути винесеною на всенародне обговорення і після того має бути достатньо добре захищеною законодавчо, в т ч. і від політичної кон’юнктури чи наступних поспішних непродуманих змін – як одна зі складових частин стратегічного розвитку держави.

Ну і наостанок хочу сказати, що напевно можуть бути і інші варіанти вирішення цієї проблеми – я не наполягаю – може з часом життя підкаже і якийсь інший вихід з ситуації, що склалася, але на даний момент саме такий підхід здався мені найбільш конструктивним і правильним.

Ігор Лубківський
2006 р.