Сюди я копіюю деякі свої думки, висловлені мною на різних сайтах, які здалися мені цікавими і вартими того, щоб їх зберегти....
Насправді ця проблема виїденого яйця не стоїть. Надумана просто. Чергова ФСБ-шна провокація, давно вже в принципі всім відома. Я подібні істерики про дорожні знаки в Криму ще років 5 тому чув.
По-перше, не всі туристи їдуть з Росії автомобілями - більшість все-таки поїздами і літаками. Навіть якби їх і було 5 млн., то автомобілями точно навіть 1 млн. не приїде.
По-друге - щоб заїхати автомобілем до Криму з Росії, треба через всю Україну (майже 1000 км.) проїхати - можна до того часу й звикнути до написів українською мовою. Не така вже й велика різниця в мовах, щоб зовсім нічого не розуміти.
По-третє - ці написи носять інформативний характер і реально навіть знаючи мову, їх все-одно ніхто ніколи не читає - хіба що тільки пасажир автомобіля, але не водій. Бо на швидкості все це читати - просто нереально.
По-четверте - в Крим, крім Росії, їздять ще й жителі Західної України, для яких саме українська рідна. А їх не менше 10 млн. (всіх) і автотуристів теж відповідно немало може назбиратися. Нітрохи не менше, ніж росіян. А для українців природніше читати все-таки українською.
По-п'яте - невідомо ще, що більше привабить російських туристів - напис рідною для них російською мовою, чи навпаки - українська екзотика. Люди їздять відпочивати в інші країни взагалі-то не для того, щоб побачити все те ж саме, що й у себе вдома.
По-шосте - насправді кількість туристів абсолютно не залежить від того, якою мовою дорожні знаки написані. Вона залежить від якості доріг, від наявності безкоштовних пляжів (що вже аж ніяк не залежить від злобних українців - лише від самих кримчан), від цін на продукти (які в Криму дорожчі ніж в Турції і знову ж не залежать від злобних українців, лише від самих кримчан) та на проживання.
Ну і нарешті по-сьоме - навіть якби й так, навіть якби там було все так, як в Туреччині, а всі знаки були би на російській мові - це ще не означає, що 5 млн. туристів з Росії тут же повернулися би назад, у Крим. Просто світ змінився, люди хочуть поїздити і подивитися на те, що ще не бачили, і просто їздити в одне і теж місце - нецікаво. Є ж іще Єгипет, Ізраїль, Болгарія, Хорватія. І робити ставку на одних тільки росіян - це дурість.
Так що насправді, як вже казав - все це, описане вище - це не проблема, це просто дрібна провокація. Особливо якщо врахувати, що Крим має автономію, дорожні знаки розставляє місцева влада, а за проукраїнські сили, навіть за ту ж Тимошенку, хоча вона ніколи українкою й не була, кримчани ніколи й не голосували. Так що нехай тепер і пожинають плоди свого вибору - як і місцевого, так і всеукраїнського. І нема чого розписуватися в власному інфантилізмі і когось іншого у своїх проблемах звинувачувати..((
(
Коментарі: 0 Переглядів: 36 Група: Загальні Мітки: крим, українська мова, туристи, туризм, автономія, ідеологія
З дискусії з прихильником віри язичеської, який вважає всіх українських християн заледве не породженням Зла і що вже точно – манкуртами-зрадниками, що зрадили, бачте, віру своїх предків..
Він вимагав доказів правильності їхньої віри і закликав ставати на його бік. Дискусія виникла як реакція на знесення тернопільською міською радою самовільно встановленої язичниками в центральному парку міста копії Збручанського ідола.
А ще він стверджував, що церква колись забороняла їсти паску. Тільки невідомо, яка саме і коли...
1. А яких доказів Ви хочете? І що мені пропонуєте? Відмовитися від усіх тих моїх предків, які останню тисячу років були християнами і почати вірити в тих, що були до того, в щось, чого ми вже й не пам’ятаємо? Казав вже – і це, по-Вашому не буде манкуртизмом? Зрадити свого батька, діда, прадіда, пра-прадіда, одну і другу бабусю, які всі були християнами – це по-Вашому вірно?
2. Звідки я (чи Ви, наприклад) знаєте, що оце недолуге язичництво, про яке тепер вже ніхто нічого не пам’ятає і спогади про яке взяті зі все тих же ненависних язичникам християнських літописів – віра саме Ваших предків? А раптом підлі християни все набрехали?
А раптом стільки поколінь назад (приблизно 5000, якщо рахувати по 20-ть років на одне покоління), тобто тисячу років тому, ваші предки були казахами, адигейцями чи євреями? Можете прослідкувати своє генеалогічне дерево так далеко? А може зараз повертаючись до якогось міфічного язичества, Ви якраз їх і зраджуєте, бо вони були даосистами?
3. Що мене не влаштовує в язичестві? Вже казав – оце прагнення повернутися назад. Я прихильник ПРОГРЕСИВНОГО розвитку і повернення назад для мене регресом і є. Навіть – якщо й вірити в якісь там буцімто істинні міфічні знання минулого. Тому християнство для мене рух вперед, Блага вість про краще майбутнє, Євангелія – є його основним ідеологічним посилом, а язичество – рух назад.
Ви хочете назад? Ваше право! Але не кличте туди мене, мені це нецікаво, в лоно матері мене не тягне. Тим більше, що я не вірю, що там було все добре – вбивства і насильства я думаю там теж були, а ось Конвенції про захист прав людини – точно ні. В минуле варто повертатися тільки для того, щоб взяти звідти те, що ми могли там в свій час забути – не більше того.
4. Що мене приваблює в християнстві? – ідея єдиного Бога (монотеїзм) і ідея Бога-людини. Ідея Бога-людини є і в індуїзмі, але там немає монотеїзму. Ідея монотеїзму є в ісламі, але там немає Бога-людини. Що мені НЕ подобається в християнстві – недостатньо зрозуміла ідея розвитку людини (дорога до нього), тобто те, як вона має йти до Бога.
Тому мені подобається і буддизм. Не подобається ідея гріха, хоча певний сенс має і вона – як противага егоїзму і самолюбуванню, як врівноваження нарцисичних комплексів людини. Не подобається приниження жінки – на мою думку Єгова або взагалі не повинен мати статевих чоловічих ознак, або має бути доповненим жіночим началом. Як в буддизмі чи Даосизмі, і як це написано в Старому Завіті – „Бо при ньому мудрість (Софія) була!”.
Плюс, до того ж, подобається космогонічність християнства – воно говорить про ВЕСЬ всесвіт, а не про одну планету, хай навіть і з включеннями віри в сонце. Інші світи на кого залишите?
5. Щодо того, що християнство колись там когось нищило. Може й нищило – але особисто я точно НЕ несу за це відповідальність – я не священник, щоб нести відповідальність за діяння церкви. Віра і церква – не одне і те ж. Тим більше, що зараз християнство вже нікого не нищить і до того ж в основному це нищення відбувалося не на нашій території – або в Європі, або в Росії.
На Україні християнські святі нікого не нищили – Печерську чи Почаївську Лаври вони заснували цілком мирно. Як і скит в Монастирку, до речі, теж. А Володимир? Так коли це було! До того ж він був політиком. А політики завжди любу віру в своїх цілях використовують.
А якщо врахувати, що по-суті він був язичником – то думаю, що на нього, на язичество, вину можна віднести ще в більшій мірі, ніж на його християнську суть. Він просто використав вигідну йому релігію – та й усе. Християнином він від того може й не став. Християнином людину роблять вчинки, а не запис в церковній книзі.
6. До речі – про Паску. В 1725 році – де, в якій конфесії? Ви взагалі-то в курсі, що тоді Україна розділена була, що в ній фактично ТРИ віри християнських існувало – православна, греко-католицька і католицька? Десь може й забороняли, а десь може й ні. Або й може десь заборонили й не в такому році.
Так що й тут я не радив би бути Вам аж настільки категоричним. І навіть якщо я й не знаю точно, в яких роках які з 5000 поколінь моїх предків їли паску, а в яких ні – то що з того? Це щось змінює? Я від того стаю негідником? Це дає Вам право звинувачувати мене в якомусь там просто жахливому незнанні?
7. Щодо того, якою має бути віра. Вже казав – московська може й справді страждає усіма вказаними Вами недоліками. А ось українська – майже ні. На Україні ніколи не було церковного насильства, Україна всотала в себе кращі з язичеських традицій. Бо були ж і не кращі – масова… ну груповуха, скажімо, на Івана Купала, ритуальні вбивства, фактична відсутність законів і освіти – і т.д. Чи були всі ці традиції добрими? – не знаю.
Є версія, що колись на Русі не було смертної кари, але посланця Ольги Мал таки ж убив, правда ж? Але вже казав – християнство теж не вихід, поняття гріха в ньому може зупинити розвиток людини, ідея Бога Єгови є фактично відображенням фрейдистських комплексів, проявом інфантилізму, а жінка надто вже принижена.
Тому ідея язичества, вже казав, в принципі позитивна – але як тільки як ДОПОВНЕННЯ до християнства, щоб відновити втрачену повагу до жінки і до природи, повернути в християнство Софію, яка в Українській православній вірі і так досить добре збереглася, треба тільки її зберегти від подальшого руйнування і ще більше примножити. Тобто в язичестві мені не вистачає космогонічності, монотеїзму і ідеї Бог-людини, а в християнстві – поваги до жінки і до природи.
8. Але саме основне – казав, віра не потребує обґрунтування. Це я можу все це сформулювати, тому що в мене підготовка відповідна: як і філософсько-історична, так і психотерапевтична (вміння аналізувати власні відчуття і спогади).
Але не кожна людина повинна знати і вміти це робити – основне, щоб вона правильно відчувала свою віру серцем, щоб її віра не перешкоджала її прагненню до пошуку нових знань і щоб не була догматичною і мертвою. Все інше – не настільки суттєво.
Раціональний розум, який веде до одного тільки знання, як правило веде не до Бога, а до дещо іншої сутності, йому протилежної, спотворює розвиток людини. І ось з цим би я, якраз, не радив гратися – чужа воля, воля іншої, потужнішої істоти, легко може захопити слабку людину.
Не про Диявола мова, Боже упаси – можете називати цих істот Асурами, а ще краще просто розуміти, що коли ми граємося з минулим, як це роблять новоявлені язичники, то ми легко може потрапити в залежність від такої волі…представників минулих цивілізацій, не всі з яких були позитивними і добрими.
9. Але не про це. Основне це те, що релігійна віра – це як психотерапевтичний сеанс – кожна людина сама має визначати що і коли саме їй підходить. Так в цілому досить таки сприятливий для арабів іслам, принаймі в свій час, виявився згубним для негрів Північної і екваторіальної Африки.
Тому якщо для жителя Києва чи сходу України, який пережив 70 років атеїзму і підпав тепер під вплив Московського патріархату і потрібне язичество (в малих дощах і дозовано), щоб відновити його віру – то на здоров’я, але не треба думати, що воно так же потрібно і жителю Галичини, де, теж вже писав, цей процес віри ніколи не переривався. Хай і міг набувати тих чи інших форм.
Тернопільська область і так має три найбільших духовних скарбниці – Почаївську Лавру, Зарваницю і Монастирок, і оскверняти її ще й чиїмись недолугими фантазіями – це для мене, вибачте, вже як святотатство. Захопили язичники кусочок села в Раштівцях – то нехай там і правлять, чого ж вони усюди лізуть? І гору їм віддай, і ідола в парку постав, а далі що? Дружину, подвір’я, ліжко?
Хочуть зареєструвати релігійну громаду – то нехай реєструють, як усі нормальні люди, а не захоплюють кусок центрального парку. Он в парку Топільче могли свого ідола поставити – там, біля води, біля річки Серет він був би більш ніж доречний. Так що, вибачте, коли невіруючий ще вчора киянин або заїжджий східняк починає вчити галичанина, який навіть за комуністів їв паску (і це при тому, що обоє моїх батьків й самі тоді були комуністами) як і в кого тому вірити, то це мені, як мінімум смішно..))))
Для мене це все-одно якби першокласник, який ще таблички множення не знає, почав би доводити мені, фізику, теорію Ейнштейна..)))
Ну і наостанок – просто запитання – а ви (в множинні, сподвижники язичництва) впевнені, що ота ваша віра насправді не є черговим творінням московських ідеологів, адже вона і в білорусів є, і в росіян? Не є черговою ідеєю єдиного „славянского міра”? Або й більше того – чи не є черговою спробою жидів ослабити Україну, щоб не дати їй створити нову й сильну, реформовану християнську (православну) релігію? Це так, запитання-провокація – для тих, кому всюди вороги ввижаються.
Коментарі: 0 Переглядів: 75 Група: Загальні Мітки: християнство, язичество, монастирок. почаїв, зарваниця, тернопіль
З дискусії з одним нардепом про Ющенко і Тимошенко – на зауваження, що Ющенко нічого поганого не зробив, підставивши Тимошенко, бо з її боку підписання газового договору з Росією було зрадою національних інтересів у відповідь на наступний коментар:
„Перечитав усі ці коментарі. Стало моторошно і, навіть, страшно... Розумію, що наражаюсь, але краще так, аніж дивитись на це все і мовчати...
Немає ніякої потреби вигороджувати Ющенка. Його без нас із вами оцінив народ.
Та справа в іншому... Що сказав Ющенко??? Лиш одне – що підписання газових контрактів – це зрада національних інтересів”
Зрада національних інтересів, кажете? Окей, давайте розберемося по пунктах:
1. Чи дійсно ці інтереси є національні, якщо при Тимошенко ціна газу для населення (читай – більшості громадян України) не зростала, а при Януковичу – зростає? Може не національні, а інтереси частини національної бізнес-еліти?
2. Добре, припустимо підняття ціни на газ з 250 доларів до 400 – це дійсно зрада. Тоді Ющенківське з Івченком підняття цін на газ з 50-ти доларів до 250 – зрада не менша, чи не так? Як вважаєте, треба за це Ющенка судити, ні?
3. Якщо підписання зрада – то чи було б НЕ зрадою НЕ підписання? Тобто якщо б Тимошенко не підписала б ніякий договір і заморозила б пів-України і пів-Європи – це НЕ було б зрадою? Але тоді б ми доказали б, що в усьому винен москаль, правда?! Але чи доказали б – особливо якщо врахувати, що він, отой страшний москаль, інформаційну міжнародну війну ще задовго до цього почав?
4. То ж може, якщо Ющенко вже хотів воювати за російський газ, йому теж треба було перед тим трохи на імідж України попрацювати? А якщо він того не зробив, що тоді було його прямим обов’язком, так як за політ реформою міжнародна політика була вотчиною президента, то чи не є він зрадником більшим, за Тимошенко?
5. Тому якщо б Ющенко провів спершу відповідну інформаційну підготовку в Європі до війни, потім би взяв на себе відповідальність за проведення переговорів би, не відкликав би Дубину і поставив би йому завдання назвати РЕАЛЬНУ ціну – тоді б може мав хоч якесь моральне право заявляти подібним чином. Та й то – при умові, що сам не втік би в схрон під час цієї війни.))
6. Але навіть тоді – розумію, будете здивовані, якщо вже Ющенко заявив про зраду національних інтересів, то саме за цією статтею Тимошенко і треба було судити. Чи Ви вважаєте, що приписати людині одне, а судити за інше – це нормальна постсовєцька практика?
7. Ну і трохи лікнепу юридичного – розумію, що в депутатів в нас з юридичною підготовкою погано. Контракт підписував Дубина, не Тимошенко. Тому щоб посадити її за перевищення повноважень, треба було спочатку довести, що в нього не було вибору, що вона погрожувала йому чи його сім’ї, що він розуміючи всю абсурдність контракту не міг просто положити заяву на стіл і відмовитися від його підписання.
Нічого цього зроблено не було. Тому якщо й говорити про якесь перевищення повноважень – то Дубиною, не Тимошенко.
8. А взагалі-то ця юридична колізія виникла через те, що під час політреформи не були нормально розподілені повноваження прем’єра (який відповідав за економічну безпеку) і Президента (який відповідав за міжнародну політику).
Тому Дубину так і ковбасило - не знав, кого йому слухати. А по факту - так, Юлька підписала контракт хреновий. Але що вона реально могла зробити інакше в тій ситуації - я не знаю, хіба що потягнути максимум ще кілька днів, не більше. А міг підписати Ющенко кращий контракт - треба було й підписати, а не триндіти тепер.
Р.S. А якщо він тепер такий розумний – нехай спробує, приїде в Тернопіль, вийде на Майдан – його тут голими руками тепер придушити готові. Хоча, хай не переживає – насправді не придушать - нікому ж не хочеться через придурка в тюрму сідати. Так, хіба що поплюємося трохи..(((
Коментарі: 0 Переглядів: 67 Група: Загальні Мітки: ющенко, тимошенко, дубина, газові контракти, зрада національних інтересів
З дискусії з Володимиром Фесенко, на наступне запитання:
Владимир Фесенко: А как же такой мудрый народ избирает не очень мудрых политиков? :))) =>
Володимире, це дуже складне і цікаве питання, яке я дуже люблю. Ну для початку почнемо з того, що для того, щоб народ обирав, треба щоб ці вибори були. Тобто:
а) щоб була демократична і чесна процедура виборів без ніяких фальсифікацій, що в нас не завжди буває;
б) щоб народ знав, що вибирає. Що передбачає, як мінімум, наявність у нього правильної і достовірної інформації. А для того потрібний вільний доступ до неї (а закон прийняли тільки-но) і потрібні нормальні незалежні журналісти (що ще трохи є), які мають можливість доносити народу свої думки (що далеко не завжди);
в) бажано, щоб ця інформація була ще й проаналізована. Не всі цікавляться політикою і не всі в ній розбираються – народ маса велика і неоднорідна, тому йому потрібні ще й аналітики. А далі – див. те ж, що і щодо журналістів;
г) народ повинен розуміти результати свого вибору. Тобто повинен мати "зворотній зв’язок". А для цього знову ж йому потрібні нормальні журналісти і експерти і нормальні аналітики і можливість їх почути;
д) народ має мати можливість відкоригувати результати своїх дій (свого вибору). Впливати на обраних депутатів він не може, хоча мав би, наприклад, встановлювати їм премію до зарплати чи навіть штрафи, відкликати депутатів не може, а чиновників і тим більше. Може тільки зробити якісь висновки для себе до наступних виборів.
І ось тут починається саме цікавіше – які в нас наступні вибори? Та не має значення які, але основне – що в нас за усі роки незалежності перед кожними виборами система виборів змінюється. Спеціально, щоб народ не встигав зорієнтуватися і відкоригувати свій вибір.
От і зараз – про що говорить ПР? – в першу чергу про необхідність зміни системи виборів. Байдуже якою саме вона буде, але основне, що ПР наслідки від її використання прорахує наперед, а народ – ні.
..Але це ще не все. Це були, так би мовити, процедурні "технічні" моменти. Теоретично – так, можна припустити, що мудрий народ може й не голосував би за комуністів стільки років, скажімо.
Хоча хто зна – може в нього для того є якісь свої причини? Скажімо підтримка ідеології, яка хоча б формально мала б протистояти олігархам, так як іншої з аналогічними цілями просто немає (ну скажімо якихось там анархо-синдикалістів).
Тобто ще один аспект цієї проблеми у тому, що народ вибирає тільки з того, що вже існує. І навіть більше того – вибирає тільки з тих, "яких йому подають" Тобто уявимо собі, що в нас, наприклад, існує така собі ідеальна партія анархістів – борців за права трудящих, яка буде захищати жителів Донбасу перед лицем наростаючої загрози олігархічних кланів. І що, вона потрапить на вибори? По-перше – чи її взагалі пустять. По-друге – чи вона буде мати можливість знову ж інформаційно донести інформацію про себе і свої цілі.
По-третє, чи не головне, хто її буде спонсорувати, якщо за визначенням вони анархісти, які в принципі проти влади грошей виступають? І взявши гроші у когось вже самим цим свою власну ідею й знищать.
Тому питання вибору народу, як це і сліду було чекати, дуже часто впирається в питання банального фінансування їхньої діяльності. Юлька щось там пробувала зробити, запропонувавши фінансувати діяльність партій з бюджету, але як на мене це теж дурна ідея.
Єдиний розумний вихід, який тут бачиться мені – це прийняття закону про лобіювання, щоб ці кошти хоча б частково модна було прослідкувати. Але останній, хто в Україну про таке заїкався, був Вадим Гетьман, якого й за це (напевно) і замочили. А більше з того часу ніхто подібного казати й не ризикує. ))
Але найцікавіше, що цю думку – що народ (в загальному) мудріший своїх правителів висловив ще Макіавеллі. І вже в цьому можна побачити певну цікаву закономірність – бо якщо це дійсно так, то якщо перекрути це твердження з іншого боку, воно означає саме те, що ви й кажете – значить народ завжди обирає дурніших за себе. А в нас хіба не так само всі роблять?
Он Тимошенко теж собі заступників завжди дурніших за себе вибирає, щоб гарно виглядати на їх фоні. Так роблять всі начальники і міністри. І все це, як Ви вірно сказали, один з наслідків радянського стилю мислення – так привчали робити тоді, щоб зберегти за собою більш престижне посадове місце.
Можна припустити, що й народ так само робить – вибирає дураків, щоб на їх фоні виглядати розумним і тішитися власним розумом. Он дивляться люди на Кучмі – такий дурак, щось меле вічно невпопад, а – Президент! От і я теж дурак, але не настільки! То я вже тим більше чогось вартий в тому житті!
Хоча якщо врахувати, що подібне було ще в часи Макіавелі. То проблема мабуть не тільки в „совковості” і ця проблема має глибин ніші корені. А ось чи можна бути настільки мудрим, щоб обирати мудріших а себе, я не знаю. Ще не придумав, в усякому разі..))
Ага, ще має значення те, що вибір дійсно здійснюється згідно до підсвідомих уявлень, що в тому може бути щось від інфантилізму (відсутність зрілості) – наприклад в пошуку архетипу батька, страх відповідальності, ще щось.
Коментарі: 0 Переглядів: 77 Група: Загальні Мітки: україна, демократія, вибори
На зауваження, що зараз ми ще не найгірше живемо, і що колись бувало в рази гірше.
Різні періоди бували, кінець 20-х і до початку 30-х років ХХ-го ст. був відносно непоганим – селянам роздали землю, хто хотів – міг її обробляти і відносно непогано жити, навіть певне національне відродження проявилося. Яке, правда, потім все-одно розстріляли.
Відносно непоганим був і період Хрущова (крім кількох останніх років) і раннього Брежнєва.
Початок 90-х і те, до чого ми скочуємося зараз – фактично у ті ж 90-ті, явно гірші за ті часи. Фактично живемо як під час війни – тільки й щастя, що люди так масово не вмирають. Вірніше вмирають, але більше пенсіонери і хворі, а не молоді, як на війні – тому здається, що це ніби як справедливіше.
Але реально, що там казати, зараз ми живемо фактично в часи окупації країни ось такою бидлоелітою. Просто не всі ще усвідомили цей факт окупації...
Саме тому – колективне несвідоме, воно ж річ цікава! – в народі і виплила знову ідея про Сталіна – бо він асоціюється з людиною, яка одного разу від окупації нас вже звільнила.
Але от який парадокс – сучасна система і є наслідком діянь саме Йосипа Сталіна – не Хрущова і не Брежнєва. Це він придумував вирішувати чиюсь долю по ночах, на п’янках, як-от зараз щодо Тимошенко роблять, це він ввів корупцію і безнаказаність – якщо ти вірний ленінець, це він створив інститут "злодіїв в законі".
Все це бачимо і зараз. Якщо ти вірний ленінець (член ПР, вірний особисто Януковичу) – тобі можна і красти і брехати. Якщо ні – то в тюрягу. Правда вже не розстрілюють тепер – тому що слабаки. Історія ж повторюється двічі – як трагедія і як фарс. При Сталіні була трагедія. Зараз фарс – тому всякі недоумки, типу Ландика, і вилізли. Клоуни. Правда злобні.
На зауваження, що при Сталіні жили справедливіше:
При Сталіні? Справедливіше? І в чому та справедливість полягала? Що тоді, компартійні начальники не виробляли, що хотіли? Пили, ґвалтували, вбивали.
Знаєте, скількох баб перетрахав Берія? Та всіх, кого хотів. Захотів би Вашу жінку – і її би трахнув – і Ви би й не пискнули ще й би руку йому цілували б йому подобострасно. Це справедливо?
А знаєте, як Калінін в погоні за молодістю пересаджував собі яйця від молодого чоловіка? Може це справедливість? Хотіли б пожертвувати свої яйця для омолодження самого Голови Верховної Ради? Ну для Литвина, наприклад, їх би віддали? Ну чи там для Гризлова, наприклад?
Тато розказував, як поступив в Львів вчитися в 1952 році – ще Сталін живий був. Так вірмени тоді в студентській їдальні і так брали, що хотіли. А іншим – овсяночка за скількись там рублів, ще там щось пісненьке. Порядок був! Хто мав гроші – то й і за Сталіна жив непогано. Просто ділитися треба було з партійним босом. І не красти більше за нього.
На зауваження, що тоді, за Сталіна, діти за батьків не відповідали:
Та ну, справді? Буцім не відповідали! Це якщо ти покаявся і душу йому (Сталіну) продав. А інакше як думаєте – сина Шухевича чого в табори посадили, коли тому було всього 12-ть років?
Так, звичайно, якби він назвав привселюдно батька зрадником і Іудою і відрікся би від нього, якщо б писав пасквілі проти бандерівців, як Галан писав – тоді б не відповідав. А так, як бачите – відповідали, та ще й як відповідали. Коли в Сибір вивозили сім’ї бандерівців – то не тільки діти відповідали, але й племінники двоюрідні.
Так що, боюся, ідеалізувати Сталіна навряд чи варто. Навіть як символ, що може нібито звільнити нас від новітньої окупації..((
Коментарі: 0 Переглядів: 122 Група: Загальні Мітки: сталін, окупація україни, доля народу, ландик
…Мова там йшла про те, що кохання буває пристрасним, романтичним і безумним
Є таке місце між Свалявою і Мукачевим на Закарпатті. Зупинка поїзда називається "Санаторій Карпати". Це - колишній графський маєток. І ось з ним пов’язана одна давня легенда.
У графа була дуже молода, молодша за нього років на 20-ть і дуже красива дружина, яку він дуже любив. Але скоро, ще молодою, вона невиліковно захворіла - почали відмовляти ноги.
Лікар сказав, що єдиний вихід - це кожного раку ходити на галявині по росі. Але ж як вона туди дійде? Ходити не може, та й галявина далеко - кругом гори ліс і гори.
От граф кожного ранку і став носити її туди на руках - ця галявина є ще й досі, далеко, кілька кілометрів. Але ж він ї любив! І згодом і справді вона стала на ноги.
Але ще за якийсь час, може за рік а може й швидше, йому сказали, що вона трахається, вибачте на слові, з садівником. Граф довго не вірив, але якось і справді застав їх за цим заняттям.
Тоді він вбив садівника, а її виніс через річку на другий берег - там скала є - і скинув її вниз. Скала ще й досі називається "Скала кохання"
А потім повернувся назад в замок і стрілою з лука зупинив годинник а вежі (годинник і справді зараз не працює - але може просто від старості)
От така от фігня, дітки! Питання - і навіщо тоді було так любити і так рятувати свою дружину, якщо вона виявилася такою... А може просто їй не вистачало цілком реального лібідо, а не віртуального?
Ну не могла інакше, гормони там і все таки, а граф вже старий, може не справлявся добре...*?
Коментарі: 0 Переглядів: 173 Група: Загальні Мітки: кохання, легенда про кохання, зрада, вбивство, свалява, чинадієво, санаторій карпати
Знайшов в себе на комп’ютері цікавий файл, який називається „про відьом і ракети”. Довго думав, що це таке, аж поки не пригадав, що це з однієї дискусії на Фейсбуці, яка почалася з того, що опонент почав стверджувати, що психологія не наука, бо поведінку людини не можна передбачити на 99%, як це роблять, ніби-то, в техніці. Вирішив закинути цей файл сюди, бо там є деякі цікаві роздуми…))
А тепер найцікавіше – яке все це має відношення до теми про відьом. Буде багато написано – кому нецікаво – далі не читайте…)))
Так от – людина теж саморегульована система, як і космічні ракети. Тільки на відміну від ракети цілі свого існування (для ракет – успішний політ в космос) вона задає собі сама. В цьому і проявляється її відмінність як живого організму і як свідомої істоти від повністю залежних від її волі технічних пристроїв. І саме тому її діяльність і неможливо завжди повністю спрогнозувати. Хоча спробувати це зробити можна, бо все-одно деякі з цілей її існування задаються біологічно (їсти, спати, прагнути до безпеки і комфорту). Так можна спробувати описати людину фізіологічно, пояснюючи все її фізіологічними прагненнями і рефлексами, як це робили в радянській школі психофізіології, продовжуючи традиції Сеченова і Павлова. Або придумати якусь нову, дещо вищу залежність – пояснювати все інстинктами чи, принаймі, одним з них – як це робив Фройд. Але і в одному, і в іншому випадку завжди з’являється щось, що в подібну теорію не вкладається. До честі Фройда, в нього вистачило розуму це зрозуміти – може тому, що спілкувався з Ейнштейном, який знав, що навіть фізика всього 100%-но не описує і тому тим більше смішно сподіватися цього в психології.
А можна спробувати піти й іншим шляхом – просто тупо відкинути все, що в теорію не вкладається – так робили комуністи-сталінці. Саме тому теорію Анохіна вони й заборонили. А людину робили залежною, спираючись саме на її біологічні ознаки, від яких вона завжди залежна – позбавити її їжі і тепла, залякати її загрозою втрати родини, обливати водою на холоді і стріляти в голову. Так, тоді вона майже 100% стає прогнозованою і залежною – зовсім як ракета, яку відправляють в космос. Але навіть тоді незважаючи на усі зусилля таких „прогнозистів”-наглядачів деякі люди залишаються людьми – достатньо почитати Франка і Бетельгейма, які пройшли такі ж, як і сталінські, гітлерівські табори.
Так ось – а тепер про магію – приблизно так само роблять і там – все так же намагаються зробити людину залежною від її основних прагнень. Цигани все так же, як і Сталін, залякують втратою родини, втратою здоров’я та усіма іншими можливими нещастями і все так же пропонують легкий спосіб усього цього позбутися. Тільки якщо у Сталіна для цього треба було продати йому душу (стати вірним ленінцем), то цигани просто забирають гроші. Ну а ворожки? Хто зна, що візьмуть вони? Тому по можливості завжди краще їх уникати і завжди з ними розплачуватися на місці – ніколи нічого не приймати даром! А то хто зна, чим потім за це „даром” доведеться заплатити…))
Чесно кажучи – тепер я вже взагалі втратив розуміння того, що саме Ви намагаєтеся довести. По-першому пункту, вже казав – надійність ракети забезпечується дублюванням її систем, про що я вже казав і тим, що, міркуючи філософськими категоріями в ракету вкладена суб’єктивна воля людина. Тобто, кажучи простіше – людина створює програму її діяльності – те як саме вона має летіти і функціонувати, в якій і намагається передбачити усі можливі випадки наперед. Чим таке передбачення (програма) краще, тим вона буде надійнішою. Ця програма може бути задана, як кажуть комп’ютерники, або залізом – самою конструкцією ракети, або софтом – власне програмним забезпеченням, яке у випадку з ракетою забезпечується програмою її запуску та ще й додатково – прямими втручанням людини з центру керування польотами під час самого польоту. Не було б цього втручання – грохнулася б вона якщо й не на старті, то може зразу після першого ж витка. Тому по великому рахунку говорити про якусь там надійність ракети навіть відповідно до її цілей все-таки смішно – насправді ця надійність полягає в умінні слідувати командам людини. Але не про це. Головне це те, що в будь-якому разі фізичні закони 100% надійності не дають ніколи, про що Ви казали на самому початку, вся надійність інженерних систем створюється штучно в процесі конструювання їх людиною. Скажу навіть гірше – 100% в нашому житті взагалі нічого не буває, навіть спирту. В фізиці існує тільки одна абсолютна величина – точка абсолютного нуля -273 грд. Цельсія, але й її неможливо досягнути. Ну і ще одна, яку додав Ейнштейн – швидкість світла в вакуумі – 300 000 км/сек., але її теж досягнути неможливо.
По другому пункту. Психологія не тому ще не сформувалася як наука, що нею не інженери займаються, а тому, що ще не позбулася віри в те, ніби все можна спрогнозувати, як в це вірили фізики 19-го століття, аж поки з квантовою механікою не зіткнулися.
Необхідність протистояти ентропії на поведінку людини впливає таким чином, що її власні цілі для неї завжди будуть важливішими зовнішніх чинників. Тому якщо фізика оперує з об’єктами, що пасивно реагують на зовнішні впливи, то психологія повинна враховувати таку можливість. З точки зору фізики Ви можете спрогнозувати як буде рухатися тіло людини в автомобілі в момент аварії але з точки зору психології Ви повинні враховувати те, чи була вона прив’язана ременем безпеки в момент аварії, чи відв’язала йогою бо відчувала себе через нього некомфортно. Блін, ну елементарно ж, хіба не так?
Біхевіоризм – далеко не найкращий напрямок психології, ефективний для найпростіший випадків (процесів научіння, роботи з не дуже освіченими людьми, з людьми у стані депресії, алкоголіками і людьми з порушеннями розвитку), але він, знову ж, не описує все 100%
„Науковість” в сучасному розумінні значення цього слова не завжди добре. Науковість тепер – це підтвердження статистично. Пишуться купа кандидатських, нікому не потрібних, а найцікавіші методи психології, як-от різні види психотерапії (той же біхевіоризм, наприклад), під такий критерій науковості не підпадають – бо статистично їх підтвердити в більшості випадків неможливою
Коментарі: 0 Переглядів: 141 Група: Загальні Мітки: відьми, ракети, психологія, статистика, науковість, достовірність
...на зауваження штатного коментатора, що в усьому винні галицькі націоналісти. І що вони - україномовні селюки, що ведуть нас до племінного родового суспільства африканського типу.
Ні одна не те що націоналістична, але навіть і національна партія ніколи й близько при владі в Україні не була. Навіть якщо рахувати нею "Їхню Україну" - то й вона ніколи не мала більшості в парламенті. Якщо ж Ви маєте на увазі під націоналізмом любов до рідної мови, то боюся, що тоді Вам не тільки українців за українську доведеться ненавидіти, але й болгар за болгарську, сербів за сербську, грекців - за грецьку.І, найгірше - турків за турецьку. А що вже тоді говорити про росіян, які ніякої іншої мови крім своєї знати не хочуть? Та такі націоналісти, що жуть! Дикі, озвірілі, родо-племенні кроповпивці. Правда ж?Ну і наостанок - націоналізм, друже, племінним не буває. Тому немає його в Африці. Щоб виник націоналізм, треба щоб хоча б почала формуватися нація. А нація формується тоді... УВАГА! ..коли руйнуються попередні РОДО_ПЛЕМЕННІ відносини.Навіть комуністи про це знали, роль руйнівника таких відносин вони відводили капіталізму.
Але якщо комуністи пропагували себе в 19-тому столітті як нову силу, що мала допомогти людині знайти нову спільність на основі прагення до нової пролетарської єдності, то націоналізм виник як консервативна ідеологія, що символізувала для себе прагненя зберегти краще з того, що існувало до руйнування попередніх патріархальних відносин. В цьому сенсі так - як в любої консервативної ідеології певне прагнення в націоналізму до "повернення" назад є, але існувати там, де ці родові відносини ще не були зруйновані він в принципі не може.
...проте..
...Капіталізм прийшов швидше на Галичину, ніж на Схід - в 1848 році вже було відмінено кріпацтво, а залізничиний вокзал в Тернополі, скажімо, стріший Харківського. По районних містечках, електрика ще до 1939 року була, а на Харківщині моя мама ще в кінці 50-х при свічці уроки готувала.
Як вже говорили, націоналізм, як консервативна ідеологія, виникає там, де попередній патріархальний устрій руйнується новими капіталістичними відносинами. Що й відбулося на Галичині, і чого не сталося в царській, по суті ще феодальній, Росії. Саме тому в 1918 році основні проукраїнські сили і були зосереджені в Києві. Місто ж все-таки - капіталізму побільше було.
...Про російськомовну політичну націю, кажете - яка нібито має передумови для виникнення в російськомовних містах? Ну і де вона? Чому ж так і не виникла за 20 років? Ціле покоління пройшло - часу було більш ніж достатньо, але чомусь російськомовні міщани як і були інфантильними в політичному плані, так ними і залишилися.
Вони 20 років голосують за комуняк і за Росію, а ниють, що нещасні галичани, яких заледве трохи більше 5-ти мільйонів, їм в тому винні. Говорять російською, але галичани їм винні, що вони, галичани, в Україні (суки такі, навіть уявити важко!) сміють говорити українською! Голосують за Росію, але плачуться і скиглять, що не живуть як в Європі. Терплять знущання політиків над собою, але себе захистити як не вміли колись, так і не вміють тепер. І як в 33-му їхні батьки мовчки, як барани, від голоду вмирали, так і тепер мовчки на смерть підуть. Нація, кажете, чорт би її побрав? Чи може вже й забрав, часом?
...про галицьке село як основу українського націоналізму...і волинську різню..
1. Яке має значення на селі в Галичині, чи не на Галичині?
На селі в будь-якому разі краще зберігаються патріархальні відносини, навіть якщо це село російське. Тому на Сході, навіть в російськомовних селах, була така ж різня - наприклад армія Махно, яка воювала чорт зна за що без ніякої національної ідеї. Чи скажете, що у Махна одні тільки етнічні українці воювали? Чи, ще страшніше, що він був націоналістом? Який ЖАХ!!
2. Якщо вже говорити саме про Галичину, то тут родо-племінні, патріархальні відносини збереглися гірше - якраз тому, що, повторюю ще раз:
2.1.вона входила в склад капіталістичної Австрії, а не феодальної Росії;2.2.через неї пройшло дві світових війни, перша хвиля еміграції, польська полонізація, дві хвилі радянських репресій 39-го і 1944 років, операція Вісла і операція з вивезення українського населення в Сибір. Жоден патрархальний устрій нездатний такого витримати;2.3. Галичина надзвичайно густо населена, одна з найбільш густонаслених територій України. Тому навіть сільське населення надзвичайно мобільне, а не відокремлене, як на Сході;2.4 Галичани часто їздять на заробітки, в т.ч. і на інші континенти - перша хвиля еміграції була ще перед Першою Світовою війною, а американська Статуя Свободи й досі прикрашає одну з центральних будівель Львова.
3. В силу всіх вищенаведених причин Галичина істроично швидше вступила в наступну стадію розвитку - капіталізм і швидще втратила свій попредній патріархальний устрій, який по великому рахунку, на сході нашої держави не зруйнований і досі. А тому український націоналізм, як консервативна ідеологія, що виникає за рахунок прагнення людей зберегти щось з колишнього ладу і виник саме на Галичині, а не деінде ще. Чи вірніше - прижився саме на Галичині, після всіх тих потрясінь, що її заледву не зруйнували. З її точки зору це був своєрідний метод захисту, спосіб збереження своєї ідентичності.
Що ж стосується росіськомовних міст Сходу, то по-перше - вони ще дуже молоді (200 років) і тому не мають власної історичної традиції. По-друге - більшість населення на сході до голодомору 33-го року і наступної за ним індустріалізації займали селяни. Байдуже українські чи російські, але фактично - з феодальним мисленням. І всі ці селяни після голоду втікали в міста.
Так от - у всіх цих "російськомовних міщан", більшість з яких стали міщанами лише в другому, якщо й не в першому поколінні, мислення так феодальним і залишилося. Вони як і за царя були кріпосними селянами, так по суті ними залишилися і досі. Інакше за 20-ть років - вже казав, існування української держави, за життя одного покоління, по-суті, давно би вже її створили - свою омріяну політичну націю.
Історичний процес - вона ж річ специфічна, про нього судять ща результатами. Нема результату - ну значить і не спроможні створити. Чи знову хтось заважає? Невже знову галичани?
...щодо того, що основні українські сили в 1918 році були зосереджені в Києві, бо в ньому був зруйнований патріархальний суспільний устрій..
А хіба не в Києві? Де сиділа Центральна Рада? Де воював Петлюра? Була б українська ідея в 1918 зосереджена в селах - то й питань би не було би - підняли би село, пішли би на Київ походом, захопили би - та й по всьому! І не було б ніяких більшовиків.Пояснюю ще детальніше, бо боюся, що не дійде. Я НЕ КАЖУ, що в Києві ВСІ були свідомими українцями, я кажу, що ТІ свідомі українці, які взагалі були в Україні на той момент, майже всі були зосереджені майже виключно саме в Києві. Саме тому, що там були зруйновані патріархальні відносини і були передумови для виникення національної самосвідомості. Як і на Галичині, до речі, теж.
Що ж стосується різні як способу вирішення проблеми - то так, в якійсь мірі це пов"язано з родо-племінними віднсинами. Саме тому волинська різня і була на Волині, а не на Галичині. По-перше - тому, що на Волині в приниципі більше сільського населення, ніж на Галичині. По-друге - все, що я писав про Галичину, відповідно не стосувалося Волині - там не було масової еміграції, вона не настільки густо населена, там стільки разів не змінювалася державна влада, вона входила в склад феодальної Росії, а не капіталістичної Австрії. Ну і так далі - по списку.
В цьому сенсі, знову ж, дії мельниківців можна порівняти з діями Махна. Хороші хлопці були, от тільки воювали невідомо за що. ((((
Коментарі: 0 Переглядів: 126 Група: Загальні Мітки: галичина, націоналізм, мельниківці, україна, африка, родове суспільство, патріархальний устрій, українське село, російськомовні городяни, російськомовні міщани.
Прочитав класні слова митрополита Шептицького:
"«Вже саме те розположення ненависти супроти своїх і близьких є чимось таким противним природі, таким жахливим і так дуже свідчить про виродження, про таку дегенерацію і такий упадок національної совісти та патріотичного духа, що не можна про такі випадки говорити без душевного болю...
Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям – вороги, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються тої ненависти!"
Коментарі: 0 Переглядів: 148 Група: Загальні
Зауваження на статтю А.Окари - http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4968a97c6...
Завжди дивувався з вміння росіян все ускладнювати. Невже не можна про все це говорити простіше і коротше? Може саме тому російська нація так і не дала свтові ЖОДНОГО філософа?Про імперську ідею. З точки зору росіянина може й так – він (кожен) без неї просто жити не може. Але психоаналітик Володимир Медвєдєв (не плутати з Президентом Росії), вважає схильність до імперської ідеї ознакою незрілої нації.Подивіться на історичний досвід – Франція стала нацією тоді, коли перестала бути імперією. Аналогічно й Польща, Германія, Іспанія, Японія. З цієї точки зору національна ідея виглядає більш прогресивною, ніж імперська.Просто автори (як і сам Андрій Окара, при всій моїй повазі до нього) і священнослужителі плутають зовсім різні речі:- імперські ідею як великодержавну політику;- всесвітні прагення і устремління, які не обов"язково можуть бути символом ведикодержавницьких загарбницьких устремлінь, можуть визнавати права і свободи інших народів.
Перше – це логіка інфантилізму "ми найкращі, а тому всі інші придурки, які мають нам підкоритися" – яка по-суті просто приховує незрілість і комплекс меншовартості того народу, що претендує на імперіялістичну місію;Друге – "ми рівні, але кожен по-своєму, і те, як бачимо світ ми, може бути більш привабливим і прогресивним і для інших" – логіка зрілих, творчих особистостей.От і вся різниця. Як і в Росії, так і в Україні. Незрілі інфанти обирають (приводять до влади) зеків і КГБ-істів просто тому, що бояться особистої свободи, як про це Еріх Фром писав ще в 30-х рр. (якщо точніше, в 40-х) минулого століття.Так в Німеччині до влади привели Гітлера. Зараз правда вже не ті часи, але досвід і Росії, і України показує, що втекли ми не дуже далекоюП.С. Передбачаючи можливу реакцію всіляких придурків на мій комент, попереджаю: націоналістом не є і за нього не агітую...Просто навчився вже відрізняти національне і націоналістичне, особисту свободу і особисту незрілість.
Коментарі: 0 Переглядів: 182 Група: нові записи Мітки: імперія, нація, націоналісзм, а.окара
Не вірю в такі ідеї, чесно кажучи - що можна збудувати організації без керівного ядра. І в те, що технічні принципи можна сліпо копіювати застосовно до людського суспільства і в те, що суспільство може бути збудованим не за ієрархічним принципом.
Вся жива природа якраз ієрархічна - питання тільки в тому яка ця ієрархія і для чого служить. (Читати далі)
Коментарі: 0 Переглядів: 236 Група: Загальні Мітки: ієрархія, еволюція, мережеві структури
З дискусії на тему Хангінгтона, яка була викликана цією статтею - http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/18/51502... - про розкол цивілізацій, який ніби-то проходить через Україну
"Все в цій статті вірно, Україна дійсно ніколи не була в Європі і їй дійсно треба шукати свій шлях. Однак в статті допущена таки одна і досить суттєва помилка. Все було би так, як пише автор, якби воно дійнсо було так, якщо б третина України дійсно була євроазійською. Але насправді вона нею ніколи не була - такою вона стала лише 200 років тому. В історичному плані це дуже мало. А до того там були переважно незаселені степові простори - жили там усі, хто хотів - то половці, то ординці, то козаки...Тому насправді цивілізаційний вибір України полягає не в виборі між Європейською і Євроазійською культурою, а між степовою і осідлою. І, до речі, той же Гумильов, наприклад, ставив під сумнів те, як це відображалося в радянській історії - про боротьбу лісу і степу. Він вважав, що насправді ці дві цивілізації цілком мирно спііснували, з взаємною користю для них обох.
Коментарі: 0 Переглядів: 171 Група: Загальні Мітки: хангінгтон. україна
Цікава інформація - вирішив скопіювати. Мова йде про відому фотографію, на якій колючим дротом до дерева прив"язані трупи малолітніх дітей. Цю фотографію часто видають за підтвердження звірств українців проти поляків.
Уперше фото опублікували у статті “Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці” авторства Вітольда Люнєвського, директора відповідного закладу у Творках. Стаття з’явилася в психіатричному щорічнику Rocznik Psyhiatryczny. Подію з ілюстрацією описано і в “Підручнику із судової медицини для студентів і лікарів”, який видав професор Віктор Гриво-Домбровський 1948 року.“Це, власне, доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня матір, – наголошує Rzeczpospolita. – Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у розпачі після арешту чоловіка та розпаду циганського табору, в якому вона жила, з переконання, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зголосилася до поліції”.
Що більше, фотографій із місця події є декілька, і всіх їх свого часу опублікували разом із справжньою історією злочину, який стався 1923 року. Косі лінії на широковідомій фотографії “звірств УПА”, які вважають колючим дротом, насправді є просто дефектом негатива або ж згинами оригінальної фотографії – на інших світлинах, які знайшов польський часопис, жодних ліній чи колючого дроту немає
Коментарі: 0 Переглядів: 298 Група: Загальні Мітки: упа, звірства упа, оун
Основна біда Тимошенко в тому, що вона тільки говорить про те, що треба робити. А програми розвитку країни як і не мала, так і не має. Була спроба створити "Український прорив", який в цілому був ще так нічого, але надто вже сирий, а потім і його урізали, а потім і сайт з ним повністю грохнули.А в сучасних умовах, коли прорив фактично так і не получився, треба було би з врахуванням тих помилок створювати нову і більш реальну програму. І не тільки, і не стільки економічну. А перш за все - програму, що враховували би інтереси розвитку людини.А це не завжди економіка. Це і освіта, і спорт, особливо масовий, і можливість відпочинку (де наші ліси і ставки?) і ще багато чого.
Але сама основна її помилка навіть не в цьому, а в тому, що був змінений напрямок її політики. В 2006-му вона йшла на вибори з програмою солідаризму, яка грунтувалася на підтримці активніших верств населення - молоді, підприємців, людей освічений і розумних - тих, хто і створює національний (не тільки валовий економічний, але й інтелектуальний) продукт.
І, до речі, саме ця верства населення була не тільки основним її елкторатом в 2006-му році, але й основною рушійною силою помаранчевої революції.
А в 2007-му, ставши Прем"єром, Тимошенко що першим ділом зробила? Правильно, стала виплачувати по 1000 грн. Тобто почала підтримувати, при всій моїй повазі до них, в першу чергу пенсіонерів. Потім - роздвати квартири мєнтам, потім розвішала лозунги що "Вона працює", а всі байдикують. Тому від підтримки тих, хто створює національний продукт перейшла до підтримки тих, хто його споживає. А споживати можна тільки те, що створить хтось інший - вічно так тривати не може. От і результат виборів Тимошенко теж получила відповідний - ліміта все-одно проголосувала за Янука, а активніша частина населення від неї частково відійшла. Як каже моя мама "не годуй діда, бо будеш за ним ложку носити"
В свій час в Запоріжжі задавили було бабаньку в черзі за Юлиною тисячею, але тепер ці ж запоріжці все-одно проголосували за Януковича. А тепер он і пам"ятники Сталіну ставлять.. Сталін їх голодом травив - а вони йому - пам"ятник! Молодці, нічого не скажеш! Раб він і є раб - і коли з них вийде цей рабський дух - невідомо.
Коментарі: 0 Переглядів: 234 Група: Загальні Мітки: помилки тимошенко, солідаризм, сталін, раб
З дискусії на УП:
стаття - https://www.pravda.com.ua/columns/2010/04/12/4928564/
Світлана Наконечна _ 13.04.2010 20:39Що до дівчини... Все залежить від ситуації. Може, вона не з тими думками йшла по вулиці??? Злилася на маму, хлопця, який її кинув, на весь світ. От і трапився їй на дорозі хуліган...
Хороша логіка Так по Вашому, якщо завтра хтось образить і Ви в поганому настрої йтимимте по вулиці, то це дає право мені наприклад, Вас вбити і згвалтувати? Чи таки не дає?Чи може насправді треба сказати, що є люди, які готові допомогти іншим в складній ситуації, а є й такі, що прагнуть сокристатися з того, що комусь погано. І, опвірте мені. різниця мід одними і іншими дуже велика.
Світлана Наконечна _ 13.04.2010 21:10А якщо ви мали на увазі маньяків і все таке, то в США провели цікаве дослідження. Проаналізувавши життя великої кількості жертв маньяків, прийшли до висновки - майже всіх їх з дитинства виховували у страсі перед незнайомими чоловіками. Іншими словами, чим більше ти боїшся й думаєш про маньяків, тим більша ймовірність того, що він трапиться на твоєму шляху.
Ага, ключове слово ймовірність. З ним пов'язане інше ключове слово - статистика. А з ним - ще одне - об"єективність. Статистичний розподіл подій і визхначає об"єктивність. Є там всякі кореляції і тюдю - на чому й побудована сучасна наука. І, до речі, в США після того дослідження, здається, полівцію ж не відмінили, правда? І гвалтівників карати не перестали, ні?
Світлана Наконечна _ 13.04.2010 21:10Про все це написано безліч літератури - Луїза Хей, Ліз Бурбо, Кастанеда, Лазарєв, Сінельніков, Богдан Бодяк, Річард Бах й т.д. і т.п.
Психологією краще займатися на професійному рівні, а не читати всяку муру. Тим більше Кастанеду - на людей з нестійкою психікою він недобре впливає. Сам таких бачив. Те ж, що Ви кажете, може мати право на існування - але лише так би мовити "ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ВЖИТКУ" самої людини. Для себе Ви можете вирішити, що самі відповідальні за все, що відбувається з вами - внутрішній локус контрою, за Роттером. Вважається, що він більш конструктивний, ніж зовнішній (в усьому винити світ). Але:а) це не дає право судити про інших так, як робити Ви - мовляв дівчину згвалтували - значить сама винна. Бо наступним кроком після того буде знаєте що? Значить я теж можу вбивати, грабувати, гвалтувати інших - бо вони самі в тому винні. Хороша логіка, правда? Саме так й мислять маньяки - ті, що вбивають і гвалтують.А по-друге - навіть внутрішній локус контролю - це не завжди добре. Тому що іноді замість того, щоб розвивати в людині відповідальність за власні вчинки, може привести до.... такої гіпертрофованої відповідальності - почуття вини, самозвинувачення. Це, до речі, завжди зі згвалтованими дівчатами і відбуваються - вони починають винити самих себе за те, що їх згвалтували - "Я не така, я погана, я не слухала маму, я курва, мене ніхто не любить" - і т.д. Дехто з них після того навіть вішається. Теж правильно, по-Вашому?А тепер давайте порівняємо одне - логіку маньяка (вона сама в тому винна, вона сама того хотіла) і логіку дівчини - я сама винна в тому, що зі мною сталося. Вам не здається. що тут щось не так? Що тут відбулося пряме переміщення відчуття вини з одного, хто реально зробив поганий вчинок - насильство над іншою людиною - на іншого - того, хто сам постраждав. Так і працює система зла. Схожий механізм ми бачимо і в ситуації з УПАЦе взагалі-то складна наука, і підходити до неї треба обережно. Як і до людської душі. Тому що підозрюю, що Ви зараз скажете, що згвалтована дівчина, щоб не винити себе, повинна сприйняти це як урок. А далі? Стати справжньою курвою, чи який саме варіант Ви їй пропонуєте? Чи може таки зрозуміти, що це була погана сторінка в її житті. що вона не відповідальна за те. що сталося. Що її відповідальність за свої ДУМКИ, напевне таки менша, ніж відповідальність маньяка за свої ВЧИНКИ. Є ж різниця між одним і інішим, правда?Тим більше, скажу по великому секрету, насправді то могли бути і не її думки. Не всі думки, які рояться в нас в голові, є нашими власними. Більшість з них чужі або набуті. В ситуації ж зі згвалтуванням майже 100% - що там є якісь комплекси з боку матері. Дівчина просто переживає чуже життя, нав"язане їй батьками, а винить в тмоу себе. Так звана сценарна поведінка, по Берну.Ну коротше, тут багато ще можна говорити, але замовкаю, бо ще забанять до холєри за те, що іншим слова сказати не даю. Ви просто беретися судити про речі, в яких не розбираєтеся - тому я й сказав, що Ваші роздуми - бредятина.Що ж стосується УПА і принципу непротивлення злу, то припустимо Ви мене переконали - воїни УПА - злочинці і вбивці, а українські селяни, які не хотіли мовчки вмирати від голоду - сволочі.Тоді скажіть чесно, а воїни Радянської армії, які стріляли в фашистів - теж сволочі і вбивці? А радянські партизани? Про НКВС тоді боюся вже навіть й запитати....(((((
Коментарі: 0 Переглядів: 301 Група: Загальні Мітки: упа
З листа другу.Про спілкування. Не можна вимагати від людини, щоб вона говорила на теми, які їй нецікаві, ще й так, як тобі цього хочеться. Або одне, або – друге. Від іншої людини ми можемо завжди вимагати лише 50% того, що хочемо. Або – того, щоб вона зробила те, що нам потрібно, але тоді вона зробить це так, як сама вважає за потрібне, або навпаки – щоб вона робили щось так, як ми того хочемо, але тоді вона буде вибирати що саме їй робити, – але не одне і друге одночасно. Хоча правда справедливості ради треба сказати що дійсно бувають ситуації і більшої єдності, чуть чи не 100% – але лише тоді, коли люди або цікавляться одним і тим же (в них спільний напрямок розвитку, одинакова ціль), або коли одна людина подавляє іншу (нав’язує їй свій шлях розвитку).
Щодо науки, то в нашій цивілізації цим словом прийняти називати те, що відповідає певним критеріям – об’єктивності (незалежності результатів дії її законів від суб’єктивного сприйняття окремої людини, здатність іншого дослідника відтворити в таких же умовах такі ж результати), прогнозованості, причинності, повторюваності – і т.д.
Методом же перевірки дотримання всіх цих умов є лише одне – або здатність однієї людини ставати на іншу точку зору, розуміти іншого як самого себе, або перевірка якоїсь закономірності на достатньо великій кількості людей (дослідів) – математична статистика. Вся сучасна наука будується на статистиці і в першу чергу – фізика. Можна звичайно сказати, що все це не наука і назвати все це якимсь іншим словом, наприклад прахдаматра якась, але живучи в суспільстві прийнято використовувати прийняті в ньому слова, інакше ніхто тебе ніколи не зрозуміє
Хоч для того, щоб об’єктивно розглядати якісь речі, чесно кажучи, взагалі-то не завжди обов’язково кореляцію визначати – іноді достатньо просто розглянути протилежність до якогось твердження. Наприклад а) музика лікує б) музика не лікує, тоді в) => визначаються умови, в яких вона лікує і що саме, а в яких ні. Це вже й буде більш менш об’єктивним і реально існуючим знанням. Але в будь-якому разі шлях до нього завжди йде через протилежність, через вміння бачити і розуміти її.
Щодо психології – психолог має вміти ставати на точку зору іншої людини, має розуміти її, в принципі має навіть розуміти що добра і зла не існує взагалі, що це тільки суб’єктивні критерії, різні для кожної людини.
Щодо позитивних емоцій, які викликає музика. Якщо вплив музики в позитивних емоціях – то значить не обов’язково слухати саме класику. А можна й взагалі не музику слухати, а просто улюбленою справою займатися. Але взагалі-то не завжди емоції можна точно поділити на позитивні і негативні. І навіть ті, які здавалося би позитивні, іноді можуть нести дуже негативне і небезпечне значення – наприклад тоді, коли закріплюють в пам’яті людини якусь погану чи й небезпечну поведінку – з точки зору біхевіористів – позитивне підкріплення чогось поганого.
Так наркотики діють – вони приносять позитивні емоції від негативного процесу знищення організму. Так що з емоціями не все так просто. І тим більше не так просто з музикою і лікуванням. Ризикну навіть припустити що може скажімо джаз чи хеві-метал і дійсно може мати руйнівне значення. Але чи не означає це скажімо того, що вони можуть лікувати рак, наприклад, руйнуючи ракові клітини? Просто гіпотеза. Творення взагалі-то не завжди добро, а іноді буває й навпаки. Ну скажімо тоді, коли людина творить нові й нові комплекси в своїй поведінці, про той же рак вже й не кажу.
До того ж, щоб створити щось нове, завжди доводиться спершу знищити старе. Розчистити будівельний майданчик, наприклад – ніхто не будує дім, не знищивши попередньо дерева, які там ростуть. Та й взагалі-то за законами нашого матеріального світу рівень руйнування завжди повинен бути вищим рівня творення – інакше весь світ вже давно був би захаращений всім попередньо до цього створеним – так що для нічого нового вже просто не залишилося би місця. В фізиці такий рівень руйнування називають „ентропією”, згідно до другого закону термодинаміки, не вдаючись в подробиці, вона може тільки зростати – це необхідна умова розвитку Всесвіту.
Ну а щодо того, що музика лікує? Так, лікує – ну і що з того? Яке це має значення? Багато що лікує – і зміїна отрута, і спирт, і спорт, і книжки, і навіть трудотерапія існує. Музика де в чому тут може й справді стояти окремо – бо впливає лише на праву півкулю мозку, але в цілому вплив пісень (є слова, а тому задіяні обидві півкулі), активної творчості (не слухати музику, а самому пробувати нею займатися) – і т.д. – як на мене значно більший.
Що там ще? Про авторитети? Вже казав – для мене їх не існує. Краще самому вибирати ті знання, які тобі підходять, ніж сліпо вірити комусь одному. Іноді це може бути небезпечним.
Коментарі: 0 Переглядів: 166 Група: Загальні Мітки: обєктивність
Блін, не встигаю копіювати сюди свої ж статті - вже три статті, опубліковані на УП, "висять" наді мною. Про те, щоб їх хтось читав крім мене, я думаю говорити й не доводиться)))) Ми ж всі "пісатєлі", а не "чітатєлі"!
Але не про це. З дискусії про гендерні ознаки в політиці - що всі проблеми в Україні зумовлені, мовляв, чоловічим стилем управління:
Про недоліки - вірно, але це не з гендерними ознаками пов"язано, Тимошенко он помилок допустилася нічуть не менше - і теж якраз через генедрні ознаки, притаманні вже жіночому мисленню - відсутність стратегічного мислення, недовіра до партнерів, підбір оточення за принципом "подобається-не подобається", а не за професійними рисами і не за ознакою чесності і відданості ідеї побудови держави.А отже, якщо і одні (мужчини), і інші (жінки) допускаються одних і тих же помилок, то справа тут або:а) в тому, що стать взагалі не має значення, і наші проблеми лежать в якійсь іншій площині;б) в тому, що в нас проблема якраз не в чоловічому стилі управління, а в жіночому - бо в нас по бабськи мислять навіть мужчини.Як на мене, вірним є і одне, і інше припущення. Подивіться наприклад на Ющенка - постійні склоки, сварки, сплєтні - ну чим не баба?Тому по моєму проблема України в особливостях національного характеру, в невмінні захищати і відстоювати свою державу. І не чоловіча чи жіноча ця проблема, а однакова для всіх, національна...
Ага, і ще одне - більшість виборців в нас - жінки. І ці жінки голосують за таких мужчин, як Ющенко. Або - таких, як Янукович. Знаєте за якою ознакою? Запитайте в когось з подружок при нагоді. Бажано за пляшкою, щоб розговорилася. Тому що він "Красівий". Як тільки Ющенко став уродом (зовнішньо) так за нього й голосувати перестали. А в 2004-му проголосували ще за нього по інерції і за іншим жіночим критерієм - тому що жалко було...Ото і весь чоловічий стиль управління, який насправді полягає в тому, що до влади наші виборці-жінки приводять не тих мужчин, хто дійсно чогось вартий, а тих, хто більше на самця схожий.Розумію, може прозвучало образливо, але це правда. Ну коротше - яка стаття - така й відповідь.А хотіли б жінки жінку - одних їхніх голосів вже вистачило б, щоб забезпечити їй (Тимошенко, я маю на увазі) перемогу. От тільки я так підозрюю,щзо насправді за неї мабуть голосувало значно менше жінок, ніж чоловіків.
Так що боюся що в чоловічому шовінізмі слід перш за все звинувачувати... самих жінок. Я он за Тимошенко проголосував - не дивлячись на те, що вона жінка, і що вона ні як жінка, ні як політик не в усьому мені подобається? А Ви? Не за Януковича часом голосували "патаму что он красівий?" (авторка статті жінка)
Коментарі: 0 Переглядів: 317 Група: нові записи Мітки: гендер, чоловічий стиль управління
>По твоїй статті - думаю твої висновки хибні. (від мене - мається на увазі ось ця стаття - http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/6/482869... )Не хибні. Просто це лише одна лінія розвитку. Те про що ти кажеш - інші.Вони існують паралельно і одночасно - і тому так важко їх відрізнити однувід другої. Але якщо вичленувтаи спершу одну, потім другу, далі третю - товсе стає набагато зрозуміліше. Зрозуміло, що в одній статті все ценеможливо розглянути. Тим більше, що редакція ставить вимогу - не більше8000 знаків. Це дуже мало - практично півтора листка. Сам розумієш, що ніпро яке обгрунтування висновків тоді говорити й близько не доводиться>Це не "поразка іменних> блоків"> а агонія ідей класичної націонал-демократіїТаке теж є. Але по-перше про таке я вже писав (стаття "Про націю ідержаву", та давня стаття "Українська нація та перспектива", а може ще йнапишу. Але хіба вже після сесії, десь за місяць. Вище казав - неможливозразу все описати. Тим більше що стаття не конкретно про те, що сталося вУкраїні - а саме про промахи Тимошенко - в надії на те, що до неї хоч щосьдійде.>та загострення протистояння до> межі при максимальному хгуртуванні довкола певних особистостей.Не знаю, побачимо. Не думаю, що ідея особистості тепер важить так багато,як колись> Країна> попала під асфальтовий каток який скоро почне рухатись. Дія буде> породжувати> опір і будити і мертвого. Гуртуватись будуть не навколо ідеологій а> навколо> простих та зрозумілих гасел: олігархів - на палі і т.д. (спрощую, але в> цьому ключі). І навколо особистості.Всі ідеології виникнуть потім. Час> пішов. Зараз буде війна. На війні стріляють та гуртуються біля командирів.> Це, на жаль, скоро стане банальною реальністю сьогодення. Перемога> Януковича> - не кінець іменних блоків а початок війни. По дуже багатьох разламах і> дай> Бог якщо безкровної в чому я не переконаний аж ніяк.>Cтосовно цього - то боюся, що не все так просто. Ставка на війну вже була- в 2004-му році і навряд чи спрацює ще раз. До того ж ПР теж потрапила впастку - в неї раптом щез ворог, їй тепер доведеться своєму виборцю якісьінші гасла, взамін війни, пропонувати. Тому розчарування її виборцівнеминуче. А тому якщо й буде війна - то зміщуватися вона тепер буде насхід України.
Коментарі: 0 Переглядів: 162 Група: Загальні Мітки: майбутнє україни
І.Перше – по статті про рак. Ну це не дивно – випадки зцілення від раку давно відомі. І, як не сумно, ні про що вони не свідчать – звичайна статистика. Завжди при всіх, навіть самих смертельних хворобах, вмирає максимум 98%, але ніколи не всі 100. Закон еволюції, внутрішньовидового виживання, так би мовити. А ось які висновки з цього зроблять для себе тих 2%, хто вижили – це вже зовсім інше питання. Був колись такий популярний радянський психолог Володимир Леві, який теж описував такий випадок щодо себе самого – на жаль не пам’ятаю, в якій саме книзі. Він там і висновки робить з цього відповідні – щось щодо того, що не треба сильно надіятися на таке чудесне зцілення – на жаль зараз не повторю їх точно. В усякому разі в таких випадках ніколи точно не знаєш, що причина, а що наслідок. Чи то він вижив тому, що щось зрозумів для себе, а чи то навпаки – і так, і так би вижив, і мова йшла тільки про те, чи зрозуміє щось з того для себе, чи ні.Друге – щодо необхідності стійкості в житті людини.
Насправді стійкість не така вже й хороша риса і потрібна вона людині тільки в двох випадках – або в однозначно несприятливих для неї обставинах, або тоді, коли вона 100% впевнена в правильності обраного шляху. Наприклад – впевнена в силу своїх морально-етичних принципів (не може зрадити), або в силу своїх переконань (вибрала шлях). Або тоді, коли є і одне, і інше – і несприятливі обставини, і умови, за яких вона 100% впевнена в тому, як треба себе вести. Але таке буває не так й часто, по-ідеї – такі ситуації випробувань не повинні займати більш як третину життя людини – інакше постійний стрес сам знаєш до яких наслідків призводить – до виснаження, депресії і передчасної смерті. Тому, коли це буває надто часто, це може бути сигналом, що в житті людини щось йде не так. Тоді може потрібна буде вже не так стійкість, як навпаки – вміння зупинитися, подумати і може навіть й переоцінити якісь зі своїх цінностей. За таких умов стійкість може тільки зашкодити. До речі в тій статті про рак там теж мова йшла не про стійкість, а саме про вміння переоцінити, зрозуміти, що раніше, до хвороби, жив якось не так, „не виконав призначення”Далі. Щодо фрази: „Людина створена для щастя” Сумнівно. І навіть дуже сумнівно. Чесно кажучи –після такого взагалі вже далі читати не хотілося. По-перше – КИМ створена? Якщо силою природи, ну чи там Дао, як в китайській традиції – то дуже слабо віриться, щоб цей закон світобудови цікавився чиїмсь там особистим щастям. Швидше навпаки – для нього немає ні добра, ні зла; ні щастя, ні прокляття. Щастя чи прокляття людина для себе там творить сама, своїми діями. Якщо створена Богом як особою, то тим більше спірно – як ми можемо судити про мотиви поведінки істоти, складнішої і досконалішої за нас? Чисто теоретично там може існувати щось, що ще просто недосяжне нашому розумінню.Дальше - щодо того, що ми зобов"язані бути щасливими. Таке припущення взагалі хибне, а то й просто небезпечне. Навіть якщо людина й створена для щастя, то яке право ми маємо вважати, що маємо відчувати себе щасливими незважаючи ні на які обставини? А може навпаки – шлях до щастя полягає через страждання? Може людина живе не ради щастя, а ради призначення? І щастя виникає тільки як індикатор того, виконує вона його, чи ні, а не навпаки? Тобто призначення первинне, а щастя – вторинне. І тим більше – чи є морально допустимим для людини бути щасливою в світі, де нещасні інші? Може це не щастя, а егоїзм? Або й того гірше – самомилування, зупинка розвитку? Хибне припущення, на якому будується вся теорія, відповідно і всю її робить недієздатною – так що далі в принципі можна і не читати. І навіть бажано й не читати, щоб не підхопити для себе якусь заразу. Хоча деякі хороші думки там і можуть бути, але перебирати всю книгу, щоб їх знайти – не хочеться. Ну коротше, я тут не знав, як це краще пояснити, аж тут Франкла почав читати – можеш знайти більш вичерпне обґрунтування цієї думки – що щастя не ціль, а критерій, в нього, десь приблизно на 55-56 стор книги "Человек в поисках смысла"ІІ.Ну в моєму розумінні стійкість завжди пов’язана з певним напруженням. Тому мені й здається, що краще просто постаратися зрозуміти те, що тобі не подобається (чи навпаки – надто сильно спокушує), замість того, щоб розвивати в собі стійкість. Не знаю – можливо ми просто по-різному розуміємо значення цього слова.Щодо щастя. Я не казав, що антитезою щастя є страждання чи нещастя. Людина приймає рішення і здійснює вчинки керуючись розумом, але оцінює їх наслідки керуючись почуттями (подобається/не-подобається). Це ніби як зворотній зв’язок в радіотехніці. Це ж, на мою думку, стосується і щастя – це не сама ціль, це критерій її оцінки, наскільки вона нам підходить, чи ні. Приблизно так, наскільки я зрозумів, вважає і Франкл. Якщо досягнувши чогось ми відчуваємо себе щасливими, значить розвиваємося правильно, якщо ні – значить помилилися в розвитку. От і все. А уявлення про те, що людина ПОВИННА бути щаслива – це по-моєму лише приманка для лохів, щоб зацікавити їх якоюсь книгою чи якоюсь новою модною теорією. Так в усіх релігійних сектах роблять, в сітковому маркетингу, в НЛП і т.д.Щодо страждань. Не впевнений, чи їхнім джерелом є тільки не-знання. Від того, що мама буде знати, що її син загинув не просто від нещасного випадку, а тому, що в нього така карма – їй навряд чи стане легше. Тому до причини страждань треба віднести ще як мінімум і об’єктивні закони нашого світу (наприклад неможливість отримати все, що хочеш, неможливість жити вічно і неможливість завжди любити чи завжди бути любимим), і напевно й наші бажання – принаймі деякі з них. Не всі – ні в якому разі. Можливо є й ще якісь причини – не знаю, глибше не вникав. Може бути наприклад і страждання як здобуття необхідного досвіду, напевно – щоб навчитися ходити треба спочатку добре натовкти коліна, може ще щось. В усякому разі знаю, що щасливим можна відчувати себе лише на фоні якогось страждання чи після нього (наприклад хтось виручив чи допоміг, відвернулася якась небезпека і т.д.). Так що, боюся, тут не все так просто.ІІІ.
Щодо статті "Віруси - добрі вісники Всесвіту" - http://sd.org.ua/news.php?id=17740
Те що в тій статті може бути якась доля істини – це так. Але що не вся істина – тим більше вірно. В крайньому випадку, як граничне наближення, можна звичайно припустити що високодуховні люди на більше здатні. Скажемо Серафим Соровський ну чи там той монах (монашка), яка Сковороду від чуми врятувала, інфекційними хворобами дійсно не хворіли. Але якщо вони ними не хворіли – то значить і геном їхній не змінювався – змінитися геном може тільки в того, хто перехворів і вилікувався, а не в того, кого хвороба взагалі не бере. Так що вже в цьому допущена неточність. З цієї точки зору високодуховні люди якраз не хворіють, не еволюціонують і не змінюються – і духовність для них це швидше спосіб захисту від світу, а не спосіб підлаштовуватися під нього. Що мабуть й вірно – куда ж їм ще еволюціонувати, якщо вони і так вже усіх перевершують, правда? До того ж – не всі інфекційні хвороби призводять до зміни генома, більшість не залишає ніяких слідів після себе, крім імунологічної пам’яті. Але вона по спадковості не передається – і дітям тих, хто вже перехворів на кір чи грип, все так же доводиться по-новому хворіти все тими ж хворобами.Хоча проблема навіть не в цьому, а в тому, що всі люди смертні. Всім відведений приблизно однаковий термін життя і всі залежні від свого тіла. Тому будь-яку, навіть саму високодуховну істоту можна зв’язати, облити холодною водою і виставити на холод – і тоді вона вже точно захворіє і помре. Здається Сталін з його НКВД це достатньо добре довів – він такі експерименти проводив. Хоча в принципі це було відомо ще й до нього – про що тут ще можна спорити, якщо навіть Христа приспокійнісінько розіп’яли? Можна звичайно стверджувати що то він (чи Бог) сам це допустив, але факт є факт – людина завжди залежна від інших людей, якою високодуховною вона би не здавалася. Або інакше їй треба шукати якогось усамітнення від них.Щодо того, що страждання позитивні – це не завжди так. Франклу вони звичайно пішли на користь, але ще більше було тих, хто в концтаборі просто зламався. Він ще там в книзі не сильно про це згадує, тільки епізодично. А ось Бетельгейм розказує більше – вони називали їх „мусульманами” – бо ті люди боялися навіть глянути по сторонах, тільки ходили і трясли головами, як мусульмани, І фактично такі люди навіть без наглядачів згорали за кілька місяців – тільки від страху. Більше того, Бетельгейм наводить цікаві дані, що в загальному серед ув’язнених можна було знайти симптоми всіх психічних хвороб – від психозів до шизофренії і епілепсії. Тобто, цікавий висновок напрошується –що психічна хвороба виникає тоді, коли існує якась загроза життю людини. Чи принаймі тоді, коли людина суб’єктивно сприймає ситуацію саме як загрозливу для себе. Тобто з цієї точки хору психічна хвороба теж якийсь метод адаптації, але неприродній. Неприродній метод адаптації до таких же неприродніх умов існування. Є така фраза, що Бог дає людині тільки такі випробовування, які вона спроможна витримати. Але на жаль – це не так. Якби це було так, то психічно хворих, самогубців, депресивно хворих і розчарованих у житті просто не існувало би. Це якраз ті, хто не витримує.Щодо того, які люди кращі. Якщо на рахунок того, хто яке призначення виконує, то про це дійсно іноді важко судити. А ось на рахунок того, чи людина відкрита і чесна, чи підла, чи вона підтримує інших людей, чи отримує насолоду від їхнього морального знищення, судити не так вже й важко. Наглядачі в коцтаборі – ті, які інших людей убивали і знущалися з них (допускаю, що й серед них могли бути нормальні люди, що потрапили туди випадково) хворіли менше ніж ув’язнені, правда ж? Хоча навіть чисто статистично (просто тому, що їх було в рази більше) серед ув’язнених мабуть побільше кращих людей було – тих, які нікого не ображали за життя і нікому зла не робили. Ну коротше – це ж очевидні речі, я не розумію, що тут ще доводити можна?Ну це так, перше що прийшло в голову, глибоко аналізувати цю статтю не хотілося. Не треба вірити всьому, що пише Народний оглядач. Там іноді дійсно цікаві статті попадаються. Сам іноді читаю, але це більше версії і гіпотези, ніж істина. Я таких статей зо два десятки написати можу. )))IV.>Ще раз повторюю, що основне для мене там не питання генів, а> духовний розвиток(чи психологічна стійкість якщо так тобі ближче)Духовний розвиток і психологічна стійкість зовсім різні речі на мою думку. Там де є стійкість, мені здається, розвиток зупиняється. Інша річ, що розвиток різним може бути, не тільки позитивним, але й негативним. Так що стійкість може бути хіба що в сенсі дотримання обраного шляху. І то ще треба бути впевненим, чи він вірний.> А про еволюцію ти загнув: еволюціонують всі, у тому числі і ті, кого ти> назвав "високодуховними",Тут фактично плутається два поняття. Може бути відповідність розвитку світу. Ну як в диких тварин, які практично не хворіють. Тобто можна бути й не таким досконалим, але жити в гармонії зі світом. Віруси, очевидно, саме цю гармонію і відтворюють. А ось духовність, мабуть, це щось дещо інше - це мабуть розвиток кудись вверх - ну припустимо там вміння жити без тіла, абощо? От тоді, напевно, міряти таких істот нашими поняттями еволюції вже навряд чи можна.>інакше сенс розвитку Всесвіту просто> втрачається.Не думаю, що Всесвіту потрібен НАШ сенс. До того ж сенс існування Всесвіту і сенс існування тих істот, що його населяють, може й не співпадати.> На цю тему є література, але вона не популярна серед> сучасних психологів і теологів:Блаватська, Менлі Холл,На цю тему дуже багато літератури і не все з неї варто читати, тим більше що багато що там повторюється. Якщо людина заядлий матеріаліст - то тоді так, тоді їй варто щось почитати. Але лише до певної межі. Інакше без відповідної на те підготовки може й дах поїхати. Сам таких людей бачив. > доктрини, особливо древні,А ось древніми я якраз би не дуже захоплювався. Інакше дійсно смисл еволюції втрачається. Бо згідно до неї ми мали би бути більш розвинутими, правда ж? До того ж всі древні цивілізації загинули, а отже Карма їх не просто так грохнула - і там може бути багато чого поганого й небезпечного> Звичайно ж матеріалістичний світ сучасності Ну взагалі-то сучасний світ не такий вже й матеріалістичний. Пік (нижній) матеріалізму ми вже пройшли. Квантову механіку, наприклад, виходячи тільки з матеріалістичних позицій, пояснити вже не можна. > Ніякий адепт не відокремлював себе> ні від кого, а тим більше не захищав себе від світу(мета усамітнення> зовсім в іншому. Про це дуже гарно написано у книзі Свамі Рама "Жизнь> среди гималайских йогов")А книги "Життя йога серед людей" немає? І чого б це? Може тому, що серед людей жити важче? Я так думаю, що коли йде розвиток ідеї (духовний пошук) - тоді краще бути самому, коли йде її реалізація (обдумування, пристосування до реальних умов життя) - серед людей. Тобто в житті людини ці періоди напевно мали б чередуватися. Імхо, не наполягаю. > І на завершення: ідеалом древньої мудрості у т.зв.золоті часи завжди було> поєднання> науки, релігії та філософії(приклади-Піфагор,Платон,Лао-цзи і Часи були інші. Простіші.. Сучасна людина вже просто не в змозі осягнути все, що існує. Доводиться обмежуватися тим, що тобі найближче. Інакше можна й все життя даремно потратити.
Коментарі: 0 Переглядів: 217 Група: Загальні Мітки: сенс життя
Ну якщо говорити про імперію як про незрілість духу (думка не моя, прочитав в одного російського психоаналітика), то тоді так, звичайно. А ось якщо говорити про імперію, як про державне утворення, яке має своїм спрямуванням:а) майбутнє;б) глобальні, планетарні цілі - тоді ні.Ми зі своєї містечковості ще й досі так і не виросли. І ще й досі такі живимо лише минулим - байджуже про кого саме би не йшлося - чи про націоналістів, чи про комуністів.
Коментарі: 0 Переглядів: 817 Група: Загальні Мітки: імперія
Я незгідний з тим, ніби все вже завершилося, на мою думку воно все ще два-три роки тягнутися буде.Україна звичайно не пропаде, а ось якою вона буде - побачимо. На мою думку Тимошенко, якби створила нормальну систему влади і нормальну систему оновлення партії/влади, могла вивести країну на принципово новий рівень, в перспективі - відмінний від усього існуючого зараз в світі. А так вся її діяльність зараз спрямовується тільки на те, щоб весь час когось доганяти. То Ющенка, то ПР, то Європу, то Захід. А це не є гуд - така політика ніколи до добра не призводить. Догнати звичайно може трохи і доженемо завдяки їй, але так позаду і залишимося.Тому казав і кажу, вже 5-й, фактично, рік, ще з лютого 2004-го - треба було робити все-по-іншому, більш стратегічно і планово. І якщо вона цього так і не зрозуміє, то за цих самих 2-3 роки революція поглине і її, слідом за Ющенком - революція завжди поглинає своїх творців.Ага, ще одне - не згідний, що це взагалі було можливо - створити якусь копію СРСР на просторах СНД, мені здається, що така спроба заздалегідь була приречена на провал. Логіка історичного процесу, так би мовити...А ще - не сильно вірю в усілякі там "егрегори", як на мене краще оперувати поняттями психологічних уявлень, масової свідомості, колективного безсвідомого тощо... Мені це трохи більш зрозумілоА щодо Тернополя - то я вважаю, щоо прямі прорахунки Ю.В. там таки були. Або -як організатора (не назначила відповідних людей за вибори, не створила команди), або як лідера, (неправильно прийняла рішення блокувати вибори)
Коментарі: 3 Переглядів: 646 Група: Загальні Мітки: бют
Так, тут відбулося змішання понять. Сучасна демокркатія виникла тоді, коли в Європі проходили революції проти монархічних влад. От вона і змішалася зі словом "ліберті" свобода, тому її тепер так часто і протиставляють авторитаризму. Але це не так.
Антиподом лібералізму є не авторитаризм, а тоталітаризм. І до речі він може існувати ы і при демократії - наприклад сталінська демократія (абсолютна влада більшості) була типовим прикладом тоталітарної демократії, так як ущемляла права і свободи окремого громадянина в угоду владі більшості.
Протиставленням демократії (владі всього народу) має бути влада або одінєї людини (монархія або диктатура), або влада меншості - аристократія
А ось авторитаризм по суті може бути при любому устрої
Справжній авторитаризм (той, що від слова "авторитет", а не той, який плутають з диктатурою) може існувати при будь-якому державному устрої - як при монархії, так і при демократії чи аристократії.Різниця між ними дуже проста. При авторитаризмі механізми заміщення лідера існують, але цього не роблять саме в силу поваги до нього і визнання його особистісних якостей саме як лідера - його авторитету. При диктатурі навпаки - лідер всього боїться і знищує будь-яку можливість свого зміщення
Коментарі: 0 Переглядів: 376 Група: Загальні Мітки: демократія, авторитаризм
На зауваження: "Що сталося із УПА? Їх же не розбили, а дали колгоспам матдопомогу та перевели на госпрозрахунок, чого не було ніде по Україні, а воякам УПА оголосили амністію. Вони, в більшості, й пішли із лісу, від не визначеного майбутнього, до радянської реальності. Тому радянська влада виходила із ментальності народу."
Це було вже не за Сталіна. СРСР часів Сталіна і СРСР після нього - дві великі різниці.. Коли вже життя в СРСР стало більш чи менш нормальним, тоді і смисл воювати щез/ А в 1946 році УПА ще воювало по повній силі і колективізація була швидше фактором, що сприяв тцій війні, а не навпаки. Добровільно йти в колгосп ніхто не хотів, тим більше свою землю віддавати.
В нас же тоді ще була приватна власність на землю. Мій дід он теж шмат землі мав.Заробити з неї нічого не можна було, бідували, чесно кажачи, але той, хто мав землю, вважався господарем і в колгосп не рвавс, щоб там не обійцяли. На Західній Україні звикли не довіряти владі - тут їх стільки перемінялось, що довіри немає ні до кого.А боротба УПА пішла на спад набагато пізніше - десь в 1953-54 роках, хоча по великому рахунку тривала ще до 1956. Сталіна тоді вже не було, УПА переміг Хрущов
А голоду на Західній Україні в 1946 році було не завдяки колгоспам, а якраз завдяки тому. що їх тоді тут ще не було, всі були селянами, кожен щось завжди мав на чорний день - який би неурожай не траплявся. Вистачало і на сім"ю, і на підтримку УПА, і на допомогу мішочникам. Так що боюся що тут Ви трохи помиляєтесь.
- Знаєте, то що мав Ваш дід то було за кваліфікацією радянської влади одноосібне господарство.
Знову не так. Одноосібне господарство було те, що було при хаті. Реально там було не так багато - 17 соток. А жили з того, що мали в полі. Поле було поділене на частини, і не відібравши їх, колгосп просто не було би на чому створювати - вільної землію як на степових просторах Харківщини, в нас не було. Так що почалося все саме з відбирання поля.
- Я не заперечую активності УПА, але ряди їх почали рядіти ще від 1947 року
Ну взагалі-то їхні ряди почали рядіти ще й через те, що їх просто вбивали. А по-друге - і через те, що повивозили цілі українські села - залишили армію, скажемо так, без тилового забезпечення. І через те, що ті ж поля позабирали в колгоспи - з того, що залиилося при хаті сплачувати продподаток на утримання УПА було вже не так легко
На ЗУ різні люди живуть, не одні тільки українці. І не всі УПА підтримували, наприклад польські чи змішані сім"ї. Мій дід он теж наполовину поляк - то ніде й не воював - ні на польській ні на українській стороні. Були такі села. де всі підтрмиувлаи УПА, а були такі, що ні. В реальності ж ніхто особливо тій війні не радів, просто сталінська влада - це було ще гірше. А так народ воювати не хотів взагалі-то, воювали від безвиході фактично. Що робити, коли в тебе відбирають землю, сім"ю, дитину? Були й такі, які в ястребки записувалися - і їх теж зрозуміти можна - не можна ж все життя воювати, шукали якоїсь можливості закінчити ту війну. І як тільки життя стало більш чи менш нормальним - так опір і зійшов на ніц. Хоча окремі випадки ще навіть в 60-х були.
- Це було за "лінією Керзона" на території теперішньої Польщі.
Ні! Вивозили цілі села з Галичини в Сибір. Я сам не одну таку сім"ю знаю. Навіть мій швагро (чоловік сестри) з такої родини З Польщі вивозили села і переселяли їх на Україну, переважно десь на Миколаївщину. Але там, в степах ті жити не змогли і за кілька років всіма правдами верталися назад, на Галичину, щоб хоч так бути хоч трохи ближче до Батьківщини. Це лемки, а я про західних українців. Дивні в Вас якісь погляди.
- Чому дивні? Прагну розібратися. Про УПА маємо звідки інформацію?
Ну особисто я її маю в основному з власного дитинства, з того, що напівголоса говорилося тоді, іщо вже тепер можна було розпитати детальніше. В мене в службі наприклад ще й досі працює один дядько, вже пенсіонер, якого ще дитиною з сім"єю в Сибір вивезли. Повернулися аж за Хрушова.Батько мого швагра просидів невідомо скільки в тюрмі, працював на мідних рудниках, потім ще довший час був на засланні. Повернувся, коли вже було далеко за 40, з підірваним здоров"ям і без права жити вТернополі (була тоді така фігня, виявляється. колишнім учасникам УПА чи членам їх сімей забороняли жити там, звідки їх вивезли). Мусів фіктивно одружуватися тільки заради прописки, потім розводитися, женився пізно, помер скоро.
На роботі в мене працював один дядько, на пенсії вже давно - Онищук його прізвище, тепер директор (здається ще) Тернпоільського музею репресованих, який зробили в підвалах КДБ. Його арештували в 12-ть років і випустили, коли йому було вже 40. Вся молодість в тюрмі і засланні пройшла.Ще одну родину знаю з Бережанщини - там була потужна армія УПА, повернулися в 60-х без права повернення в рідне село. Жили в Тернополі, їхній син ще живе, теж вже пенсіонер.
Знаю тепер місіце в лісі, під Копиченцями, де трупи вбитих упівців скидали - просто в рів, без ніякої могили, собаки потім руки-ноги їхні таксали. Там тепер меморіал зробили. Все були молоді хлопці. по 17-20 років, такі, що дуже часто ще й дівчини не встигали спробувати. Вони вірили в ту ідею.Але бувало й таке, що вирізали цілі польські села. Хто знає тепер, хто саме? Так що в принципі нічого особливо доброго в тій війні не було, війна завжди зло, от тільки й інакше теж не получалося
Бувало навіть таке, що в одній сім"ї один син міг бути в бандерівцях, а другий... в ястребках.
Ну ось єдине, що однозначно позитивного принесла радянська влада на західну Україну, так це можливість навчання. Університети і інститути і за Польщі існували, але пробитися селянському хлопцю та ще й українцю туди було практично не можливо. Після війни поляків винищили чи вивезли, інтелігенцію винищили, і поступити вчити можна вже було в принципі без проблем. Так і Сташевського купили...
- Мені цікаві мотиви селян іти в УПА і перебування там на різних етапах. Від створення зрозуміло. Села в Галичині в 1942 р. грабували хто хотіли, як німці так і їх адміністрація, так і радянські партизани, просто бандити і загони УПА були формою самооборони. А от як реагували рядові члени УПА на угоду із Рейхом керівництва ОУН(б) 1944 р.? Чи інформувалися вони про політичну ситуацію та плани політкерівництва?
Там була іще одна фігня. Білшовики в 1941 році так драпали, що нікого в армію забрати не встигли. Відповідно в 1944 році в них на заході України (не тільки на Галичині чи Волині, але й скажімо в Хмельницькій, Житомирській чи Вінницькій областях) получився великий резерв потенційних призовників. Просто приходяла Радянська армія, оточувала село, і всіх поголовно мужчин забирала служити. А що тим, хто проживав на окупованій території, Сталін не довіряв, то їх першими икдали в бій, на вірну смерть.
Мого діда так забрали, хоч йому на той момент було вже 52 роки. Але він пройшов першу світову і виявився хитрішим - десь там прилаштувався при штабі і якось вижив.Тернопіль звільнили (вдруге) 15 квітня 1944 року, війна після того тривала ще більше року - так що загинути були всі шанси. Тому в 1944 році йшли в УПа щоб не йти в Червону армії - на томй момент шанси вижити там були куди як ібльші. Та й воювати упрівцям все-таки дводилося на своїй території, а не десь, невідомо де, все ж легше
На рахунок угоди 1944 - щось я такої не знаю. Мабуть Ви маєте на увазі створення дивізії СС Галичина? Ну якщощодо цього - то мені це важко зроузміти, який був смисл воювати на стороні армії, яке вже явно програвалі. Можливо надіялися, що Європа з Німеччиною розпочне війну проти СРСР, може просто сподівалися таким чином набратися бойового вишколу, щоб вміти потім воювати за Україну - не знаю. Але факт є в тому, що Галичина і вся Україна тоді входили до різних зон німецької окупації...
Тобто по-суті були різним державами. В нас не було таких звірств німців, як на всій іншій Україні, і в цілому народ непогано до німців ставився. Навели порядок, навіть дали роботу, школи працювали. Мій тато он ходив вдо школи в роки війни, польської, правда, не української. Теж парадокс - виявляється за німців були польські школи. Я навіть в радянські часи, коли таке небезпечно було казати, і то нерідко міг почути від якогось дядька старшого : "німців треба, був би порядок"
Манштейн це навіть в своїх спогадах згадує - про те, що політика гауляйтера Еріха Коха на Україні виявилася згубною для Німеччині, чого не було на Галичині.Ну євреїв вони правда дійсно всх понищили - що правда, то правда. В Тернополі до війни було 30 синагог, після німців і досі не залишилося жодної. Народ звичайно по-різному до цього ставився, іноді когось там трохи рятували, але що особливо й не підставлялися ради них - теж факт, своїх проблем вистачало.
Тим більше що ті самі такий народ, який собою жертвувати ради представника іншої нації точно не буде. От і залишилися сам на сам зі своїми проблемами. В кого були друзі чи родичі неєвреї - той вижив, в кого ні - ні. Я так думаю, що десь глибоко в душі, якщо зневажити загальнолюдські цінності, народ з того може й радів трохи - надто вже їх багато тоді тут було. І до того ж - далеко не на найгірших місцях. В усякому разі селянами вони, як українці, точно не були.
Складний то був період. А якісь там переговори? То й що з того? В України тоді не було союзників (хоч по-суті й досі немає), доводилося лавірувати між ворогами. Он в 1944-му (в листопаді 1944-лютому 1945 Шухевич переговори зі Сталіним проводив щось 4 місяці - і що з того? Сталіну треба було показати союзникам, що в нього все спокійно і все під котролем і що ніякої війни на заході немає, а Шухевичу був потрібний час, щоб перейти до партизанської війни, набудувати криївок, підготувати людей.
Коментарі: 0 Переглядів: 189 Група: Загальні Мітки: упа, манштейн, сс галичина
Да, действительно, в Интернете в принципе невозможно проверить кто есть кто. И даже если я, к примеру, заявляю, что моим ником есть реальные ну или почти реальные данные, максимум что Вы можете – так это поверить мне на слово. Возможно иначе было бы, если бы мы были лично знакомы (просто к примеру, поверьте такого желания у меня уж точно нет), но даже тогда Вы никогда не могли бы быть 100% уверенными в том, кто именно сидит сейчас за монитором компьютера.
Именно поэтому и существуют определённые неписанные (а иногда и писанные) правила поведения в Интернете, которые подразумевают, что Вы общаетесь с виртуальным ником не зная, кто именно за ним стоит. А потому и судят о человека не по его возрасту, социальному положению, цвету глаз или личной симпатии, а по тому, что он пишет, насколько разумно и обоснованно говорит, как ведёт себя по отношению к другим пользователям Интернета.Но тем не менее, раз уж Интернет стал или становится частью нашей жизни, кое-какие правила реальной жизни его тоже касаются. Например те, что свобода одного человека не должна ущемлять прав и свобод другого – во всяком случае тогда, когда Вы не хотите чтобы и к Вам относились соответственно. Так и появились на свет некоторые этические нормы И-нета.
Ну например те, что неэтично своими глупыми замечаниями прерывать разговор других людей. Или те, что с матами и им подобным надо идти на соответствующие сайты – благо, подобное в И-нете более чем достаточно. Ну или относительно перехода на личности. Для Вас лично всё это, я так понимаю, значения не имеетНо именно поэтому, что мы в Интернете никогда не может окончательно судить относительно другого человека иначе как по его сообщениям и мыслям, я в принципе против тех высказываний и публикаций, которые вместо обсуждения мыслей и позиций других пользователей Интернета переходят на обсуждение ихних ников или личностей – кого бы именно эти высказывания не касались.
А относительно свободы?.. Это напоминает мне попытку одного человека из Мариуполя доказать мне, что если я не могу ударить мента без последствий для себя, значит я не свободный.
Ваша позиция, я так понимаю, где-то близка, Вам кажется что Ваша лично свобода должна состоять в том, что лично Вам должно быть всё позволительно, а другим – нет.Не хочется вас расстраивать, но боюсь что Вы ошибаетесь. Ребёнок рождается чистым, как лист бумаги – в плане отсутствия у него социальных норм и поведенческих навыков, у него есть только желания и инстинкты. И – способность думать. Современная психология рассматривает интеллект и мышления как разные явления. Интеллект – это интегральная характеристика, объединяющая в себя память, внимание, фантазию, способность к систематизации знаний. Мышление же – ассоциативный процесс, способность понимать и создавать причинно-следственные связи.
Так вот – у маленького ребёнка интеллект в сотни раз ниже взрослого человека, но его мышление может даже превосходить его. Хочет ребёнок писать, писает в пелёнки, чувствует:
а) облегчение/наслаждение; б) дискомфорт,
Потом соединяет одно явление (причину) с другим (следствием) и начинает понимать, как все происходит, учится делать так, чтобы получать одно – то, которое а) и избегать второго – того, которое б). Это - пример нормального развития ребёнка. И нормальный взрослый человек, когда хочет в туалет, идёт таки в туалет, а не, к примеру, на центральную площадь Мариуполя. И не чувствует от того, что ему не разрешают писать на площади, ни дискомфорта, ни ущемления собственной свободы.
То же касается и других этических норм – полноценный и статистически нормальный человек не чувствует никакого ущемления своих прав и свобод от того, что ему приходится с уважением относится к другим людям, что ему нельзя бить ментов в лицо, что ему нельзя громко кричать в публичных местах.
Не чувствует просто потому, что подобное ему и не приходит в голову, что его желания соответствуют его представлениям о мире и о том, что он хочет получать от него. Это – нормальный процесс социализации человека.Но если в силу каких-то причин у человека аномальное или девиантное развитие, он может застрять на таком его этапе, на котором он так и не будет способным принять необходимость социальных норм.
Тогда – да, тогда ему захочется ударить мента в лицо, захочется пописать на центральной площади, захочется кого-то обозвать только ради того, чтобы возвысить тебя. Относительно того его "Я", которое жило комплексами и запретами – это конечно более высокая степень свободы. Но вот относительно нормального развития – нет.Есть такое понятие хорошее в психологии – личностная зрелость. (Читати далі)
Коментарі: 1 Переглядів: 775 Група: Загальні Мітки: хамство в інтернеті
На зауваження:
"До каких пор у власти в нашей стране будут находится эта навербованная"
До тех пор, пока Вы и подобные Вам думать своей головой не научатсья. Донецкая область – это 5 млн. жителей. Из них – около 3,5 млн. избирателей. Итого – ни мало, ни много – 10% избирателей. Днепропетровская (соседняя) – 4 млн. жителей и около 3 млн избирателей. Луганская – чуть больше миллиона. Все вместе – не меннее 20% избирателей. И именно эти 20% все эти годы независимости Украины голосуют за комунистов, за Регионы и т.д. Все Премьер-министры Украины – или донецкие, или днепроперовские – ни одного западного. Но признаться в своей собственной несостоятельности эти миллионы не могут – они привыкли только плакать
Им все время кто-то должен... Не пора ли уже научиться самостоятельности, господа? Самостоятельности хотя бы на уровне 14-летнего ребенка?
Коментарі: 0 Переглядів: 177 Група: Загальні
