Про віру християнську і язичеську

  З дискусії з прихильником віри язичеської, який вважає всіх українських християн заледве не породженням Зла і що вже точно – манкуртами-зрадниками, що зрадили, бачте, віру своїх предків..

Він вимагав доказів правильності їхньої віри і закликав ставати на його бік. Дискусія виникла як реакція на знесення тернопільською міською радою самовільно встановленої язичниками в центральному парку міста копії Збручанського ідола.

А ще він стверджував, що церква колись забороняла їсти паску. Тільки невідомо, яка саме і коли...

1.     А яких доказів Ви хочете? І що мені пропонуєте? Відмовитися від усіх тих моїх предків, які останню тисячу років були християнами і почати вірити в тих, що були до того, в щось, чого ми вже й не пам’ятаємо? Казав вже – і це, по-Вашому не буде манкуртизмом? Зрадити свого батька, діда, прадіда, пра-прадіда, одну і другу бабусю, які всі були християнами – це по-Вашому вірно?

2.     Звідки я (чи Ви, наприклад) знаєте, що оце недолуге язичництво, про яке тепер вже ніхто нічого не пам’ятає і спогади про яке взяті зі все тих же ненависних язичникам християнських літописів – віра саме Ваших предків? А раптом підлі християни все набрехали?

А раптом стільки поколінь назад (приблизно 5000, якщо рахувати по 20-ть років на одне покоління), тобто тисячу років тому, ваші предки були казахами, адигейцями чи євреями? Можете прослідкувати своє генеалогічне дерево так далеко? А може зараз повертаючись до якогось міфічного язичества, Ви якраз їх і зраджуєте, бо вони були даосистами?

3.     Що мене не влаштовує в язичестві? Вже казав – оце прагнення повернутися назад. Я прихильник ПРОГРЕСИВНОГО розвитку і повернення назад для мене регресом і є. Навіть – якщо й вірити в якісь там буцімто істинні міфічні знання минулого. Тому християнство для мене рух вперед, Блага вість про краще майбутнє, Євангелія – є його основним ідеологічним посилом, а язичество – рух назад.

Ви хочете назад? Ваше право! Але не кличте туди мене, мені це нецікаво, в лоно матері мене не тягне. Тим більше, що я не вірю, що там було все добре – вбивства і насильства я думаю там теж були, а ось Конвенції про захист прав людини – точно ні. В минуле варто повертатися тільки для того, щоб взяти звідти те, що ми могли там в свій час забути – не більше того.

4.     Що мене приваблює в християнстві? – ідея єдиного Бога (монотеїзм) і ідея Бога-людини. Ідея Бога-людини є і в індуїзмі, але там немає монотеїзму. Ідея монотеїзму є в ісламі, але там немає Бога-людини. Що мені НЕ подобається в християнстві – недостатньо зрозуміла ідея розвитку людини (дорога до нього), тобто те, як вона має йти до Бога.

Тому мені подобається і буддизм. Не подобається ідея гріха,  хоча певний сенс має і вона – як противага егоїзму і самолюбуванню, як врівноваження нарцисичних комплексів людини. Не подобається приниження жінки – на мою думку Єгова або взагалі не повинен мати статевих чоловічих ознак, або має бути доповненим жіночим началом. Як в буддизмі чи Даосизмі, і як це написано в Старому Завіті – „Бо при ньому мудрість (Софія) була!”.

Плюс, до того ж, подобається космогонічність християнства – воно говорить про ВЕСЬ всесвіт, а не про одну планету, хай навіть і з включеннями віри в сонце. Інші світи на кого залишите?

5.     Щодо того, що християнство колись там когось нищило. Може й нищило – але особисто я точно НЕ несу за це відповідальність – я не священник, щоб нести відповідальність за діяння церкви. Віра і церква – не одне і те ж. Тим більше, що зараз християнство вже нікого не нищить і до того ж в основному це нищення відбувалося не на нашій території – або в Європі, або в Росії.

На Україні християнські святі нікого не нищили – Печерську чи Почаївську Лаври вони заснували цілком мирно. Як і скит в Монастирку, до речі, теж. А Володимир? Так коли це було! До того ж він був політиком. А політики завжди любу віру в своїх цілях використовують.

А якщо врахувати, що по-суті він був язичником – то думаю, що на нього, на язичество, вину можна віднести ще в більшій мірі, ніж на його християнську суть. Він просто використав вигідну йому релігію – та й усе. Християнином він від того може й не став. Християнином людину роблять вчинки, а не запис в церковній книзі.

6.     До речі – про Паску. В 1725 році – де, в якій конфесії? Ви взагалі-то в курсі, що тоді Україна розділена була, що в ній фактично ТРИ віри християнських існувало – православна, греко-католицька і католицька? Десь може й забороняли, а десь може й ні. Або й може десь заборонили й не в такому році.

Так що й тут я не радив би бути Вам аж настільки категоричним. І навіть якщо я й не знаю точно, в яких роках які з 5000 поколінь моїх предків їли паску, а в яких ні – то що з того? Це щось змінює? Я від того стаю негідником? Це дає Вам право звинувачувати мене в якомусь там просто жахливому незнанні?

7.     Щодо того, якою має бути віра. Вже казав – московська може й справді страждає усіма вказаними Вами недоліками. А ось українська – майже ні. На Україні ніколи не було церковного насильства, Україна всотала в себе кращі з язичеських традицій. Бо були ж і не кращі – масова… ну груповуха, скажімо, на Івана Купала, ритуальні вбивства, фактична відсутність законів і освіти – і т.д. Чи були всі ці традиції добрими? – не знаю.

Є версія, що колись на Русі не було смертної кари, але посланця Ольги Мал таки ж убив, правда ж? Але вже казав – християнство теж не вихід, поняття гріха в ньому може зупинити розвиток людини, ідея Бога Єгови є фактично відображенням фрейдистських комплексів, проявом інфантилізму, а жінка надто вже принижена.

Тому ідея язичества, вже казав, в принципі позитивна – але як тільки як ДОПОВНЕННЯ до християнства, щоб відновити втрачену повагу до жінки і до природи, повернути в християнство Софію, яка в Українській православній вірі і так досить добре збереглася, треба тільки її зберегти від подальшого руйнування і ще більше примножити. Тобто в язичестві мені не вистачає космогонічності, монотеїзму і ідеї Бог-людини, а в християнстві – поваги до жінки і до природи.

8.     Але саме основне – казав, віра не потребує обґрунтування. Це я можу все це сформулювати, тому що в мене підготовка відповідна: як і філософсько-історична, так і психотерапевтична (вміння аналізувати власні відчуття і спогади).

Але не кожна людина повинна знати і вміти це робити – основне, щоб вона правильно відчувала свою віру серцем, щоб її віра не перешкоджала її прагненню до пошуку нових знань і щоб не була догматичною і мертвою. Все інше – не настільки суттєво.

Раціональний розум, який веде до одного тільки знання, як правило веде не до Бога, а до дещо іншої сутності, йому протилежної, спотворює розвиток людини. І ось з цим би я, якраз, не радив гратися – чужа воля, воля іншої, потужнішої істоти, легко може захопити слабку людину.

Не про Диявола мова, Боже упаси – можете називати цих істот Асурами, а ще краще просто розуміти, що коли ми граємося з минулим, як це роблять новоявлені язичники, то ми легко може потрапити в залежність від такої волі…представників минулих цивілізацій, не всі з яких були позитивними і добрими.

9.     Але не про це. Основне це те, що релігійна віра – це як психотерапевтичний сеанс – кожна людина сама має визначати що і коли саме їй підходить. Так в цілому досить таки сприятливий для арабів іслам, принаймі в свій час, виявився згубним для негрів Північної і екваторіальної Африки.

Тому якщо для жителя Києва чи сходу України, який пережив 70 років атеїзму і підпав тепер під вплив Московського патріархату і потрібне язичество (в малих дощах і дозовано), щоб відновити його віру – то на здоров’я, але не треба думати, що воно так же потрібно і жителю Галичини, де, теж вже писав, цей процес віри ніколи не переривався. Хай і міг набувати тих чи інших форм.

Тернопільська область і так має три найбільших духовних скарбниці – Почаївську Лавру, Зарваницю і Монастирок, і оскверняти її ще й чиїмись недолугими фантазіями – це для мене, вибачте, вже як святотатство. Захопили язичники кусочок села в Раштівцях – то нехай там і правлять, чого ж вони усюди лізуть? І гору їм віддай, і ідола в парку постав, а далі що? Дружину, подвір’я, ліжко?

Хочуть зареєструвати релігійну громаду – то нехай реєструють, як усі нормальні люди, а не захоплюють кусок центрального парку. Он в парку Топільче могли свого ідола поставити – там, біля води, біля річки Серет він був би більш ніж доречний. Так що, вибачте, коли невіруючий ще вчора киянин або заїжджий східняк починає вчити галичанина, який навіть за комуністів їв паску (і це при тому, що обоє моїх батьків й самі тоді були комуністами) як і в кого тому вірити, то це мені, як мінімум смішно..))))

Для мене це все-одно якби першокласник, який ще таблички множення не знає, почав би доводити мені, фізику, теорію Ейнштейна..)))

Ну і наостанок – просто запитання – а ви (в множинні, сподвижники язичництва) впевнені, що ота ваша віра насправді не є черговим творінням московських ідеологів, адже вона і в білорусів є, і в росіян? Не є черговою ідеєю єдиного „славянского міра”? Або й більше того – чи не є черговою спробою жидів ослабити Україну, щоб не дати їй створити нову й сильну, реформовану християнську (православну) релігію? Це так, запитання-провокація – для тих, кому всюди вороги ввижаються.