...щодо Галичини і націоналізму

...на зауваження штатного коментатора, що в усьому винні галицькі націоналісти. І що вони - україномовні селюки, що ведуть нас до племінного родового суспільства африканського типу.

Ні одна не те що націоналістична, але навіть і національна партія ніколи й близько при владі в Україні не була. Навіть якщо рахувати нею "Їхню Україну" - то й вона ніколи не мала більшості в парламенті. Якщо ж Ви маєте на увазі під націоналізмом любов до рідної мови, то боюся, що тоді Вам не тільки українців за українську доведеться ненавидіти, але й болгар за болгарську, сербів за сербську, грекців - за грецьку.

І, найгірше - турків за турецьку. А що вже тоді говорити про росіян, які ніякої іншої мови крім своєї знати не хочуть? Та такі націоналісти, що жуть! Дикі, озвірілі, родо-племенні кроповпивці. Правда ж?

Ну і наостанок - націоналізм, друже, племінним не буває. Тому немає його в Африці. Щоб виник націоналізм, треба щоб хоча б почала формуватися нація. А нація формується тоді... УВАГА! ..коли руйнуються попередні РОДО_ПЛЕМЕННІ відносини.

Навіть комуністи про це знали, роль руйнівника таких відносин вони відводили капіталізму.

Але якщо комуністи пропагували себе в 19-тому столітті як нову силу, що мала допомогти людині знайти нову спільність на основі прагення до нової пролетарської єдності, то націоналізм виник як консервативна ідеологія, що символізувала для себе прагненя зберегти краще з того, що існувало до руйнування попередніх патріархальних відносин. 

В цьому сенсі так - як в любої консервативної ідеології певне прагнення в націоналізму до "повернення" назад є, але існувати там, де ці родові відносини ще не були зруйновані він в принципі не може.

...проте..

...Капіталізм прийшов швидше на Галичину, ніж на Схід - в 1848 році вже було відмінено кріпацтво, а залізничиний вокзал в Тернополі, скажімо, стріший Харківського. По районних містечках, електрика ще до 1939 року була, а на Харківщині моя мама ще в кінці 50-х при свічці уроки готувала.

Як вже говорили, націоналізм, як консервативна ідеологія, виникає там, де попередній патріархальний устрій руйнується новими капіталістичними відносинами. Що й відбулося на Галичині, і чого не сталося в царській, по суті ще феодальній, Росії. Саме тому в 1918 році основні проукраїнські сили і були зосереджені в Києві. Місто ж все-таки - капіталізму побільше було.

...Про російськомовну політичну націю, кажете - яка нібито має передумови для виникнення в російськомовних містах? Ну і де вона? Чому ж так і не виникла за 20 років? Ціле покоління пройшло - часу було більш ніж достатньо, але чомусь російськомовні міщани як і були інфантильними в політичному плані, так ними і залишилися.

Вони 20 років голосують за комуняк і за Росію, а ниють, що нещасні галичани, яких заледве трохи більше 5-ти мільйонів, їм в тому винні. Говорять російською, але галичани їм винні, що вони, галичани, в Україні (суки такі, навіть уявити важко!) сміють говорити українською! Голосують за Росію, але плачуться і скиглять, що не живуть як в Європі. 

Терплять знущання політиків над собою, але себе захистити як не вміли колись, так і не вміють тепер. І як в 33-му їхні батьки мовчки, як барани, від голоду вмирали, так і тепер мовчки на смерть підуть. Нація, кажете, чорт би її побрав? Чи може вже й забрав, часом?

...про галицьке село як основу українського націоналізму...і волинську різню..

1. Яке має значення на селі в Галичині, чи не на Галичині?

На селі в будь-якому разі краще зберігаються патріархальні відносини, навіть якщо це село російське. Тому на Сході, навіть в російськомовних селах, була така ж різня - наприклад армія Махно, яка воювала чорт зна за що без ніякої національної ідеї. Чи скажете, що у Махна одні тільки етнічні українці воювали? Чи, ще страшніше, що він був націоналістом? Який ЖАХ!!

2. Якщо вже говорити саме про Галичину, то тут родо-племінні, патріархальні відносини збереглися гірше - якраз тому, що, повторюю ще раз:

2.1.вона входила в склад капіталістичної Австрії, а не феодальної Росії;
2.2.через неї пройшло дві світових війни, перша хвиля еміграції, польська полонізація, дві хвилі радянських репресій 39-го і 1944 років, операція Вісла і операція з вивезення українського населення в Сибір. Жоден патрархальний устрій нездатний такого витримати;
2.3. Галичина надзвичайно густо населена, одна з найбільш густонаслених територій України. Тому навіть сільське населення надзвичайно мобільне, а не відокремлене, як на Сході;
2.4 Галичани часто їздять на заробітки, в т.ч. і на інші континенти - перша хвиля еміграції була ще перед Першою Світовою війною, а американська Статуя Свободи й досі прикрашає одну з центральних будівель Львова.

3. В силу всіх вищенаведених причин Галичина істроично швидше вступила в наступну стадію розвитку - капіталізм і швидще втратила свій попредній патріархальний устрій, який по великому рахунку, на сході нашої держави не зруйнований і досі. А тому український націоналізм, як консервативна ідеологія, що виникає за рахунок прагнення людей зберегти щось з колишнього ладу і виник саме на Галичині, а не деінде ще. Чи вірніше - прижився саме на Галичині, після всіх тих потрясінь, що її заледву не зруйнували. З її точки зору це був своєрідний метод захисту, спосіб збереження своєї ідентичності.

Що ж стосується росіськомовних міст Сходу, то по-перше - вони ще дуже молоді (200 років) і тому не мають власної історичної традиції. По-друге - більшість населення на сході до голодомору 33-го року і наступної за ним індустріалізації займали селяни. Байдуже українські чи російські, але фактично - з феодальним мисленням. І всі ці селяни після голоду втікали в міста.

Так от - у всіх цих "російськомовних міщан", більшість з яких стали міщанами лише в другому, якщо й не в першому поколінні, мислення так феодальним і залишилося. Вони як і за царя були кріпосними селянами, так по суті ними залишилися і досі. Інакше за 20-ть років - вже казав, існування української держави, за життя одного покоління, по-суті, давно би вже її створили - свою омріяну політичну націю.

Історичний процес - вона ж річ специфічна, про нього судять ща результатами. Нема результату - ну значить і не спроможні створити. Чи знову хтось заважає? Невже знову галичани?

...щодо того, що основні українські сили в 1918 році були зосереджені в Києві, бо в ньому був зруйнований патріархальний суспільний устрій..

А хіба не в Києві? Де сиділа Центральна Рада? Де воював Петлюра? Була б українська ідея в 1918 зосереджена в селах - то й питань би не було би - підняли би село, пішли би на Київ походом, захопили би - та й по всьому! І не було б ніяких більшовиків.

Пояснюю ще детальніше, бо боюся, що не дійде. Я НЕ КАЖУ, що в Києві ВСІ були свідомими українцями, я кажу, що ТІ свідомі українці, які взагалі були в Україні на той момент, майже всі були зосереджені майже виключно саме в Києві. Саме тому, що там були зруйновані патріархальні відносини і були передумови для виникення національної самосвідомості. Як і на Галичині, до речі, теж.

Що ж стосується різні як способу вирішення проблеми - то так, в якійсь мірі це пов"язано з родо-племінними віднсинами. Саме тому волинська різня і була на Волині, а не на Галичині. 

По-перше - тому, що на Волині в приниципі більше сільського населення, ніж на Галичині. По-друге - все, що я писав про Галичину, відповідно не стосувалося Волині - там не було масової еміграції, вона не настільки густо населена, там стільки разів не змінювалася державна влада, вона входила в склад феодальної Росії, а не капіталістичної Австрії. Ну і так далі - по списку.

В цьому сенсі, знову ж, дії мельниківців можна порівняти з діями Махна. Хороші хлопці були, от тільки воювали невідомо за що. ((((