Про демократію і лібералізм

Демократія і лібералізм не зовсім одне і те ж. А іноді навіть - і речі прямо протилежні. Демократія наприклад цілком може бути і тоталітарною. Це - така демократія, де усім править більшість. Такою була демократія Сталіна - більшість дружно аплодувала і схвалювала, а меншість сиділа по тюрмах.

Такою ж тоталітарною, як і у Сталіна, була і демократія Гітлера - прийшов він до влади цілком законно, більшість його підтримувала, а меншість сиділа по концтаборах.

Тому, щоб уникнути загрози тоталітаризму, тепер говорять про:

а) захист прав меншості;
б) захист прав людини.

Хто не знає - всі ці вимоги з"явилися не так давно - тільки аж після другої Світової війни, саме під впливом її страхіть.

Це іноді тепер і справді називають ліберальною демократію, але це теж не зовсім вірно 

Таке поєднання лібералізму і демократії в одному терміні з"явилося в свій час тому, що ворог в них тоід був спільний. І народ, і новонароджений капіталізм боролися проти монархічної (іноді - аристократичної) влади. Тому те, що для народу асоціювалося зі свободою, для нього означало й демократію, його власне правління. А те, що для пердставників фінансової влади означало свободу, означало їхню свободу безборонно заробляти стільки, скільки вони того хочуть

І в результаті сучасна ліберальна демократія - це влада тих, хто наділений білльшими фінансовими ресурсами. Само собою зрозуміло, що це не народ. Народ в цій системі ліберально] демократії насправді відіграє лише одну-єдину роль - в тому, щоб допомагати фінансистам боротися з останніми залишками держави і моралі. Що ми і бачимо в Україні.

А вся система виборів насправді призначена тільки для того, щоб час від часу випускати його невдоволення найбільш безпечним чином.

Ну так, приблизно...

Ну  ще - законів можуть дотримуватися і при аристократичному правлінні, і при монархічному, і при тоталітарному. Основне - тільки прийняти такі закони, як треба.

Сучасна ж ліберальна демократія західного зразка говорить в першу чергу не про дотримання законів, а про гарантування прав. Це називають принципом "верховенства права"